Page 20 - 4295

людині й людству. Філософія – це чиста любов людини до істини, до правди, це –
«знання заради самого знання» (Аристотель «Метафізика»).
Це – знання заради досягнення свободи духу. Саме так розумів філософію

римський мислитель Цицерон, який скаже, що «не любити філософію все одно,
що не любити власну матір». Тобто філософія не просто пошук істини, а ще й
спосіб життя, властивий вільній людини. З моменту свого виникнення антична

філософія пройшла декілька етапів:
– ранню класику (натуралісти, досократики). Головні проблеми: «фізис» –
природа та «космос» – впорядкований світ, поняття протилежне хаосу;
– середню класику (софісти, Сократ та його школа). Головна проблема –

сутність людини;
– високу класику (Платон, Аристотель та їх школи). Головна проблема – синтез

філософського знання, його проблем і методів тощо;
– еллінізм (Епікур, Піррон, стоїки, Сенека, Епіктет, Аврелій тощо). Головні
проблеми – мораль та свобода людини, пізнання тощо.
До них додаються питання структури космосу, долі космосу й людини,

відношення Бога й людини (Плотін, Порфірій, Прокл, Філон Олександрійський).
Антична філософія висунула низку фундаментальних ідей та проблем, які не
втратили значення й до сьогодні:

1. Проблеми буття та небуття; матерії та її форм. Ідеї про принципову
протилежність форми та «матерії», про головні елементи, стихії космосу, про
тотожність і протилежність буття та небуття; про структурність буття (атоми та

пустота), плинність буття та його суперечність тощо. Головні питання: Як виник
Космос? Яка його структура? (Фалес, Анаксімандр, Анаксімен, Зенон, Демокрит).
2. Проблема людини, її пізнання, її стосунки з іншими людьми. У чому

полягає сутність людської моралі, чи існують незалежні від обставин норми
моралі? Що таке політика та держава у відношенні до людини? Як
співвідносяться раціональне та ірраціональне в людському пізнанні? Чи існує
абсолютна істина та чи може вона бути досягнута людським розумом? На ці

питання давали різні, часто протилежні відповіді (Сократ, софісти: Горгій, Гіппій,
Антіфонг та інші, Піррон, Секст, Емпірік, Епікур, Посідоній тощо).

3. Проблема волі та свободи людини, досягнення щастя. Висувалися ідеї
нікчемності людини перед силами природи та суспільними катаклізмами й,
одночасно, могутності та сили її духу в прагненні до свободи, до благородного
життя, до пізнання, в якому передусім і бачили щастя вільної людини (Сенека,

Епіктет, Аврелій, Епікур, Тит, Лукрецій, Кар та інші). Головна проблематика тут –
гносеологічна та моральна.
4. Проблема відношення людини і Бога, божественної волі, будування Богом

Космосу. Висувались ідеї конструктивного космосу та буття, структури матерії,

20