Page 16 - 4295

Духовним каноном китайського світогляду було «П’ятикнижжя». Саме в
ньому в міфологічній формі закладено основи давньокитайського світобачення.
До «П’ятикнижжя» входили: Ші-цзінь (книга пісень); І-цзінь (книга перемін);

Чунь-цю (книга літописів); Шу-цзінь (книга історії); Лі-шу (книга ритуалів).
Проблеми, які порушуються в цих книгах: єдність і різноманітність речей, дія
протилежних сил в єдиній субстанції, природна закономірність, природність

людської душі і свідомості.
У Стародавньому Китаї були сформовані, деякі існують і зараз, основні
філософські школи: даосизм, конфуціанство, легізм, моїзм, натурфілософія,
школа імен.

Даосизм – найбільш філософічна з усіх вчень школа. Її засновником
вважається Лао-Цзи, особистість напівлегендарна, хоча неможливо зовсім

заперечувати його існування. В основі праці «Книга Шляху і Благодаті» («Дао де
цзин») порушуються проблеми існування світу, буття та небуття, людського
суспільства та особистості людини. Людина, її діяльність виводяться з космічних
законів. Вихідне поняття цієї школи – «Дао» – це першооснова і першоджерело, а

також шлях, яким ідуть усі явища, і закон. Світ, життя людей керується Дао, а не
богами чи волею неба. Дао само собою не існує, а постійно знаходиться в глибині
речей.

Категорія «Дао» – це єдиний і універсальний початок буття. Воно тлумачиться
як закон світобудови, як доля людини, як закон правильного мислення. Є ще
категорія «Де» – конкретний шлях окремої речі або групи речей. Категорії «Дао» і

«Де» дозволили розглянути проблему єдності, сутності й якості та їх відношення.
Дао існує вічно та породжує «янь» та «інь». Згідно з філософією Стародавнього
Китаю все у світі – це результат взаємодії двох протилежних початків буття – Інь і

Янь. Янь – це позитивні частинці єдиного (чоловічі, світлі, активні, сухі).
Інь – жіночий початок буття (темний, пасивний, вологий). Від взаємодії цих
двох початків виникають такі стихії: вода; вогонь; земля; дерево; метал, які, в
свою черг, у виділяють частинки «ці». Поєднання небесних та земних «ці»

породили все існуюче у світі, в тому числі і людину. З’явилася відповідно до
сказаного формула. Один породжує два, два породжує три (небо, земля, людина),

а три породжує все існуюче. Форми, в яких проявляє себе «Дао» називаються
«Де». «Дао» і «Де» відповідають один одному як форма і зміст. Усі речі
здійснюють коло розвитку. Вони виникають, розквітають та зникають у небутті, а
потім із небуття переходять у буття. Весь світ – плід метаморфози Дао.

Даосизм не стільки був розповсюджений як філософська система, а як образ
життя, «шлях умовного існування людини». Мудрість прихильника «Дао» – це
вміння жити, життєва мудрість. Головна ціль даосизму – вказати шлях до

осередку життєвого досвіду, правильної життєвої орієнтації. Даосизм не визнає
безсмертя душі. Дух гине під час смерті людини, вливаючись в універсальне Дао.

16