Page 15 - 4295

Сідхартх Гаутама, принц одного з індійських племен. Після свого просвітлення
(Будда означає «просвітлений») принц Гаутама висловив людям чотири істини:
1. Є страждання, яке не випадкове, існує скрізь. Навіть те, що здається

джерелом задоволення, насправді є джерелом страждання.
2. Є причина страждання – наше народження та тяга до всього земного.
3. Страждання може спинитися, коли ми припинимо в собі всі наші земні

бажання і тим самим припинимо подальші народження.
4. Є шлях припинення страждань, складається з восьми щаблів: правильної
точки зору; правильної мови; правильних: поведінки, зусиль, направлень думок,
зосередженості, дій, способу життя.

Якщо йти цим шляхом, ми знищимо незнання, просвітлимо розум і, нарешті,
прийдемо до «нірвани» – стану вдосконалення.

Особливістю давньоіндійських шкіл та індійського світогляду є їх
інтровертність, акцент на індивідуальний пошук, на прагнення та можливості
особистості знайти свій шлях до мети, спасіння та звільнення для себе.
Філософські системи стародавньої Індії, якщо порівнювати їх з іншими,

сучасними системами, в ряді аспектів, особливо в плані онтогенезу, тобто єдності
макро- та мікросвіту, природи і людини є більш глибокими і по-філософськи
насиченими. Кінцевою ціллю духовного пошуку філософів Стародавньої Індії є

звільнення від тягот життя, спасіння у великій пустоті та вічному небутті, що
стоять поза феноменальним світом.
Таким чином, основні особливості давньоіндійської філософії є своєрідне

ставлення до Вед; споглядальний характер; виникнення логіки; соціальна
філософія будується на принципах етики, страждань і щастя.

3. Філософія Стародавнього Китаю

Виникнення і становлення стародавньої Китайської філософії припадає на
VIIIст. до н.е. З початку свого виникнення китайська філософія відрізнялася від

західної. Її стрижнем є тріада – «знання – дія – мораль». Традиційні європейські
проблеми філософії: відношення духа до матерії, природи як джерела пізнання,

космологічні проблеми та інші в китайській філософії носять етико-прагматичний
характер. Знання оцінюються насамперед як шлях до морального вдосконалення.
Вище знання – це знання про доброчесність великих людей та правила поведінки
на всіх ступенях суспільства, від власної сім’ї до палацу. Філософія в Китаї ніколи

не знаходилася у залежності від релігії. Навпаки, релігія нібито проходила бар’єр
філософського обґрунтування, щоб бути прийнятою у суспільстві. Проте
Китайська філософія була тісно пов’язана з міфологією, культом предків,

тотемізмом.

15