Page 135 - 4295

Всі описані методи пізнання в реальному науковому дослідженні завжди
працюють у взаємодії. Їх конкретна системна організація визначається
особливостями об'єкта, що вивчається, а також специфікою того або іншого етапу

дослідження. У процесі розвитку науки розвивається і система її методів,
формуються нові прийоми і способи дослідницької діяльності. Завдання
методології як науки полягає не тільки у виявленні та фіксації прийомів, що вже

склалися, і методів дослідницької діяльності, але і в з'ясуванні тенденцій їх
розвитку.

4. Наукове пізнання і творчість

Творчість – це активна взаємодія суб'єкта та об'єкта, в ході якої суб'єкт

цілеспрямовано змінює оточуючий світ, створює щось нове відповідно до вимог
об'єктивних законів, а також перетворює самого себе. Більш коротко творчість
можна визначити як продуктивну людську діяльність, у ході якої створюються
якісно нові матеріальні та духовні цінності.

Як специфічно людська властивість творчість виникає в процесі та на основі
праці як здатність людини створювати з певного матеріалу нову дійсність з метою
задоволення різноманітних людських потреб. Творчість як людська діяльність, що

перетворює природу і соціальну дійсність, нерозривно пов'язана з пізнанням. Це
пояснюється тим, що перетворююча діяльність людини є свідомою діяльністю,
яка спирається на знання як результат пізнання.

У свою чергу, весь пізнавальний процес прогнозується творчістю. Не можна
назвати жодної форми пізнання, яка була б «чистим відображенням»,
копіюванням об'єкта. Творчі компоненти наявні людині і у складі чуттєвих

уявлень, і у системі понятійних образів як у живому спогляданні, так і в
емпіричному, і в теоретичному пізнанні.
Отже, людина як суб'єкт пізнання – не пасивна споглядальна істота, котра
механічно відображає природу, а активна творча особистість, яка реалізує в

пізнанні свою свободу. Творчість є специфічним видом людської діяльності, в
якій реалізується воля, мета, інтереси, здібності суб'єкта. У цьому процесі

задіяний весь творчий потенціал людини (органи чуття, пам'ять, мислення, уява,
фантазія, інтуїція та ін.) в їх єдності та взаємодії. І це стосується будь-якого виду
творчості, включаючи і творчість у науковому пізнанні.
З гносеологічної точки зору наукова творчість є не що інше, як конструювання

наукових образів об'єкта, що вивчається. Винятково важливу роль у цьому
процесі відіграють уява і, особливо, інтуїція. Інтуїція (лат. intuitio, від intueor —
уважно дивлюсь) – спосіб осягнення істини через безпосереднє чуттєве

споглядання чи умогляд, на відміну від опосередкованого, дискурсивного
характеру логічного мислення.

135