Page 134 - 4295

теоретичному – аналіз і синтез, ідеалізацію, індукцію і дедукцію, аналогію,
гіпотезу тощо.
Аналіз – це розчленовування цілісного предмета на складники (сторони,

ознаки, властивості або відносини) з метою їх усестороннього вивчення.
Синтез – це поєднання раніше виділених частин (сторін, ознак, властивостей
або відносин) предмета в єдине ціле.

Абстрагування – це особливий прийом мислення, який полягає у відхиленні
від ряду властивостей і відносин явища, що вивчається, з одночасним виділенням
властивостей, що цікавлять нас, і відносин. Результатом абстрагуючої діяльності
мислення є утворення різного роду абстракцій, якими є як окремо взяті поняття і

категорії, так і їх системи.
Узагальнення – це такий прийом мислення, в результаті якого встановлюються

загальні властивості й ознаки об'єктів. Операція узагальнення здійснюється як
перехід від конкретного або менш загального поняття та думки до загальнішого
поняття або думки. Наприклад, такі поняття, як «клен», «липа», «дуб» та ін. є
первинними узагальненнями, від яких можна перейти до загальнішого поняття

«листяне дерево».
Індукцією називається такий метод дослідження і спосіб міркування, в якому
загальний висновок будується на основі окремих посилок.

Дедукція – це спосіб міркування, за допомогою якого із загальних посилок при
необхідності слідує висновок індивідуального характеру. Наприклад, якщо ми
знаємо, що всі метали електропровідні, і якщо встановлено, що мідь відноситься

до групи металів, то з цих двох посилок при необхідності робимо висновок про те,
що мідь електропровідна.
Аналогія – це такий прийом пізнання, при якому на основі схожості ознак

об'єктів стверджується їх схожість і в інших ознаках.
Моделювання – це вивчення об'єкта (оригіналу) шляхом створення і
дослідження його копії (моделі), що заміщає оригінал з певних сторін, який
цікавить пізнання.

Спостереження – це цілеспрямоване сприйняття явищ об'єктивної дійсності,
в ході якого ми одержуємо знання про зовнішні сторони, властивості та відносини

об'єктів, що вивчаються.
Різниця між емпіричним і теоретичним етапами пізнання виявляється також у
різномуспіввідношенні чуттєвого і раціонального моментів у методах, формах
пізнання, що використовуються на кожному етапі. Звичайно, чіткої межі між

емпіричним і теоретичним пізнаннями не існує. Так, емпіричне дослідження хоча
й зорієнтоване на пізнання і фіксацію явищ, постійно проривається на рівень
сутності, а теоретичне дослідження шукає підтвердження правильності своїх

результатів у емпірії. Експеримент завжди теоретично навантажений, а будь-яка
абстрактна теорія має емпіричну інтерпретацію.

134