Page 130 - 4295

Для матеріалістичної філософії пізнання процесом вияву самої сутності
людини, її можливостей є адекватне відображення у свідомості того, що вона
пізнає. Джерелом пізнання у такому розумінні є не свідомість людини сама по

собі, а відображувана нею об'єктивна дійсність, яка не залежить від людини, її
свідомості. Остання є лише засобом пізнання, а не джерелом його, бо зміст знання
знаходиться за межами свідомості.

Сучасна наукова гносеологія ґрунтується на таких принципах:
Принцип об'єктивності – найважливіший імператив теорії пізнання. Він
ґрунтується на визнанні будь-якого пізнавального об'єкта частиною об'єктивної
реальності, незалежної від людини. Це вихідна вимога до дослідника – вивчати

реальний об'єкт, як первинне начало, що знаходиться за межами людської
свідомості та відображається нею.

Принцип пізнаванності – один з основних принципів наукової гносеології.
Коротко його можна визначити так: світ пізнаванний, сутність речей і явищ
потрібно з'ясовувати через тенденції (закони) їх становлення та розвитку.
Свідченням цього є досягнення в різних галузях науки та техніки.

Принцип відображення – полягає в тому, що знання, їх зміст є результатом
рефлексії останніх у свідомості людини.
Принцип практики – це визнання за практикою ролі основного критерію

істини, рушійної сили пізнання, його мети та джерела.
Принцип конкретної істини – можна сформулювати так: істина завжди
конкретна, її можна точно визначити. По-перше, вона повинна бути зрозумілою,

логічною. По-друге, конкретність істини означає, що кожне наукове положення,
об'єктивний закон повинні розглядатися з урахуванням конкретних умов, в яких
вони виявляються та діють. Наприклад, закон всесвітнього тяжіння в умовах

Землі та Місяця діє неоднозначно. На Землі, оскільки маса її більша, то більшим є
і притягання.
Принцип історизму – означає розгляд предметів, явищ чи процесів в їх
розвитку, змінах, саморусі: як те чи інше явище виникло, які етапи у своєму

розвитку пройшло і чим стало.
Принцип єдності теорії пізнання та діалектики – важливим підґрунтям

наукової гносеології та полягає у застосуванні в процесі пізнання законів,
категорій та принципів діалектики.
Основні гносеологічні позиції щодо можливостей людського пізнання:
1. Гносеологічний оптимізм – визнає принципову можливість пізнання, тобто

людське пізнання не знає меж і спроможне продукувати надійні, достовірні
знання.
2. Агностицизм(грец. непізнаванний) – філософське вчення, яке заперечує

можливість пізнання сутності речей і закономірностей розвитку дійсності.

130