Page 139 - 4295
P. 139

розробляють концепцію суспільного договору і, відповідно, договірну концепцію
            держави.  В  епоху  Просвітництва  Ж.-Ж.  Руссо  висуває  концепцію  нового
            суспільного  договору.  Позитивізм  (О.  Конт,  Г.  Спенсер)  з  його  орієнтацією  на

            наукове знання сприяли виділенню з філософії специфічної науки про суспільство
            –  соціології.  «Філософія  життя»  і  феноменологія  привели  до  становлення
            соціології повсякденності, яка вивчає процес життя в суспільстві.

                 Філософський  підхід  «від  природи  до  суспільства»становить  основу
            натуралістичних  концепцій  суспільства.  У  них  підкреслюється  особлива,
            детермінуюча,  специфіка  суспільства,  роль  географічних  (клімату,  ресурсів
            корисних копалин, флори і фауни) і демографічних (населення) факторів, біології

            людини,  що  розглядається  з  позицій  дарвінізму  і  генетики.  Багато
            натуралістичних  концепцій  сьогодні  становлять  хіба  що  історичний  інтерес.

            Розглянемо та згадаємо деякі з них.
                 1.  Соціобіологія  або  соціологічний  натуралізм  (соціально-біологічний
            напрямок) має на меті благородне завдання синтезу природних і суспільних наук.
            Шляхи  реалізації  цього  завдання  пов'язуються  із  вивченням  еволюційно-

            генетичнихпередумов  поведінки  людини.  Вважається,  що  гени  і  культура
            еволюціонують  разом,  тобто  спостерігається  генно-культурна  еволюція.
            Соціобіологи  дивляться  на  суспільство  очима  біологів,  вони  хочуть  побачити  в

            соціальному біологічне. Але соціальне не є біологічним. Представники цієї течії
            розглядають спільноту живих істот з точки зору її функціонування, як соціальне
            тіло  та  діючий  організм:  спадковість,  відбір,  адаптація,  боротьба  за  існування  є

            основними  категоріями  цього  способу  мислення,  що  зближає  соціологію  та
            біологію.  Ще  з  античних  часів  (Платон,  Аристотель,  Ф.  Аквінський,  Ж.  Боден)
            використовували порівняння суспільства з органічним світом.

                 2.  В  основу  психологізму  (соціопсихологізму)покладено  переконання,  що  в
            суспільному житті люди володіють лише тими властивостями, які випливають із
            законів  природи  людини  і  можуть  бути  до  них  зведені.  Соціопсихологія
            конструює суспільство за образом і подобою індивіда, а сам індивід розглядається

            ізольовано від суспільних умов (наприклад, матеріального виробництва). До того
            ж психологія тісно пов'язує феномени, які вона вивчає, з філософією організму.

            Тому  вона,  як  правило,  шукає  детермінанту  психологічного  у  фізіологічному.
            Вважають,  що  вся  соціальна  дійсність  психічно  обумовлена  і  тому  може  бути
            зрозумілою лише з середини, з психіки.
                 3.  Інстинктивізм,  насамперед  фрейдизм,  виявився  найбільш  впливовим

            напрямом соціопсихології, значення якого і в наші дні велике. Він вбачає витоки
            соціального в інстинктах людини. Кількість інстинктів, як зазначають дослідники,
            складає від кількох до 15 тис. Для З. Фрейда головним є інстинкт життя – Ероста

            інстинкт  смерті  –  Танатос.  За  Фрейдом,  боротьба  цих  інстинктів  на  фоні
            гіперсексуальності  людини  знаходяться  в  основі  соціального  буття.  Релігія,

                                                                                                            139
   134   135   136   137   138   139   140   141   142   143   144