Page 133 - 4295

експериментальної діяльності); і, нарешті, результат пізнання – сума знань, котрі
людина отримала в процесі пізнання.
Основні функціїпрактики пізнання проявляються:

1. Практика є джерелом пізнання тому, що всі наші знання зумовлені
передусім її потребами.
2. Практика є основою пізнання і його рушійною силою. Вона пронизує всі

сторони, моменти, форми, ступені пізнання від його початку і до його кінця.
3. Практика є кінцевою метою пізнання, оскільки останнє здійснюється не
заради простої допитливості. Всі наші знання розраховані врешті-решт на те, щоб
повернутися знову в практику й активно впливати на її розвиток.

4. Практика є вирішальним критерієм істини, тобто дозволяє відокремити
істинні знання від хиби.

3. Методологія наукового пізнання. Основні форми.

Наукове пізнання відрізняється від будь-яких видів пізнання використанням

спеціально розроблених методів. Метод – це спосіб побудови і обгрунтування
системи філософського і наукового знання, це шлях дослідження і практичного
перетворення дійсності, це система правил, принципів і прийомів підходу до

вивчення явищ і закономірностей розвитку природи, суспільства і мислення або
практичної перетворювальної діяльності людини.
Методологія – система принципів і способів організації і побудови

теоретичної і практичної діяльності, а також вчення про цю систему.
Наукове знання і сам процес його одержання характеризуються системністю і
структурованістю. Насамперед у структурі наукового знання виділяються

емпіричний і теоретичний рівні, а сукупність тих дослідницьких процедур, які
ведуть до досягнення знання на цих двох рівнях, відповідно поділяється на
емпіричний і теоретичний етапи наукового дослідження.
Ці етапи і рівні в науковому дослідженні відрізняються за певними засадами.

По-перше, вони відрізняються за гносеологічною спрямованістю (на емпіричному
рівні – на вивчення явищ і поверхневих зв'язків між ними, без заглиблення у

суттєві відношення, а на теоретичному рівні - на розкриття причин і суттєвих
зв'язків між явищами). Головним пізнавальним завданням емпіричного етапу є
описування явищ, а теоретичного - їх пояснення.
Емпіричний і теоретичний рівні відрізняються за характером наукових

результатів. Основною формою знання, одержаного на емпіричному рівні, є факт і
сукупність емпіричних узагальнень. На теоретичному рівні знання фіксується у
формі законів, принципів і теорій. Відповідно відрізняються і методи, що

використовуються при одержанні цих типів знання. На емпіричному етапі
пізнання використовують спостереження, експеримент, індукцію, а на

133