Page 129 - 4295
P. 129

Лекція 15. ПРОБЛЕМА ПІЗНАННЯ У ФІЛОСОФІЇ.
                                МЕТОДОЛОГІЯ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ


                                                         План лекції

                 1. Сутність пізнавального процесу та його структура.

                 2. Філософське розуміння істини. Поняття практики.
                 3. Методологія наукового пізнання. Основні форми.
                 4. Наукове пізнання і творчість.


                 Основні  поняття:  гносеологія,  пізнання,  суб’єкт  пізнання,  об’єкт  пізнання,
            агностицизм,  скептицизм,  істина,  заблудження,  практика,  метод,  методологія,

            творчість, інтуїція.

                              1. Сутність пізнавального процесу та його структура.


                 Гносеологія – розділ філософії, в якому з'ясовуються природа пізнання, його
            рівні,  методи,  форми,  закономірності,  можливості,  труднощі  та  суперечності.
            Метою  гносеології,  з  одного  боку,  є  пошук  істини,  з  іншого  саме  пізнання.  Це

            вимагає,  по-перше,  дослідження  способів  пізнання,  по-друге,  встановлення
            можливостей пізнання.
                 Орієнтація  в  світі  завжди  припускає  адекватне  відтворення  дійсності.  Це

            відтворення і складає суть пізнавального відношення до світу.
                 Пізнання – це процес активного, цілеспрямованого, понятійного відображення
            дійсності  у  свідомості  людини,  спрямоване  на  отримання  нового  знання.

            Пізнавальна  діяльність  складається  із  взаємодії  суб’єкта  пізнання  із  об’єктом
            пізнання.
                 Суб’єкт пізнання – той, хто пізнає, здійснює пізнавальну діяльність (індивід,
            соціальна група).

                 Об’єкт  пізнання  –  те,  що  пізнається  (речі,  явища,  процеси  та  ін.).  Об’єктом
            пізнання  є  не  вся  об’єктивна  реальність,  а  лише  та  її  частина,  що  введена  у

            практику людства і становить коло її пізнавальних інтересів.
                 У філософії існують два протилежних підходи до з'ясування сутності процесу
            пізнання,  його  джерела,  здатності  людського  розуму  відобразити  істину.  Для
            ідеалістичної  філософії  пізнання  –  це  процес  діяльності  самої  людської

            свідомості, результат останньої. Зміст знання з точки зору такого підходу ми ніби
            отримуємо  не  з  об'єктивної  дійсності,  а  з  самої  свідомості,  котра  є  джерелом
            пізнання. Є філософи цього напрямку, які взагалі вважають неможливим пізнання

            сутності речей, бо, мовляв, людина здатна пізнавати лише явища.



                                                                                                            129
   124   125   126   127   128   129   130   131   132   133   134