Page 129 - 4295
P. 129
Лекція 15. ПРОБЛЕМА ПІЗНАННЯ У ФІЛОСОФІЇ.
МЕТОДОЛОГІЯ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
План лекції
1. Сутність пізнавального процесу та його структура.
2. Філософське розуміння істини. Поняття практики.
3. Методологія наукового пізнання. Основні форми.
4. Наукове пізнання і творчість.
Основні поняття: гносеологія, пізнання, суб’єкт пізнання, об’єкт пізнання,
агностицизм, скептицизм, істина, заблудження, практика, метод, методологія,
творчість, інтуїція.
1. Сутність пізнавального процесу та його структура.
Гносеологія – розділ філософії, в якому з'ясовуються природа пізнання, його
рівні, методи, форми, закономірності, можливості, труднощі та суперечності.
Метою гносеології, з одного боку, є пошук істини, з іншого саме пізнання. Це
вимагає, по-перше, дослідження способів пізнання, по-друге, встановлення
можливостей пізнання.
Орієнтація в світі завжди припускає адекватне відтворення дійсності. Це
відтворення і складає суть пізнавального відношення до світу.
Пізнання – це процес активного, цілеспрямованого, понятійного відображення
дійсності у свідомості людини, спрямоване на отримання нового знання.
Пізнавальна діяльність складається із взаємодії суб’єкта пізнання із об’єктом
пізнання.
Суб’єкт пізнання – той, хто пізнає, здійснює пізнавальну діяльність (індивід,
соціальна група).
Об’єкт пізнання – те, що пізнається (речі, явища, процеси та ін.). Об’єктом
пізнання є не вся об’єктивна реальність, а лише та її частина, що введена у
практику людства і становить коло її пізнавальних інтересів.
У філософії існують два протилежних підходи до з'ясування сутності процесу
пізнання, його джерела, здатності людського розуму відобразити істину. Для
ідеалістичної філософії пізнання – це процес діяльності самої людської
свідомості, результат останньої. Зміст знання з точки зору такого підходу ми ніби
отримуємо не з об'єктивної дійсності, а з самої свідомості, котра є джерелом
пізнання. Є філософи цього напрямку, які взагалі вважають неможливим пізнання
сутності речей, бо, мовляв, людина здатна пізнавати лише явища.
129