Page 127 - 4295

суб'єктивістському поєднанні положень різних вчень тощо. Простіше кажучи, це
словесна мішанина, яка не є ні теорією, ні наукою.
Догматизм (з грец. – положення, що приймаються на віру). Це

антиісторичний розгляд проблем, коли при їх вирішенні не враховуються ні
обставини місця, ні обставини часу. Догматизм - це характеристика
консервативного мислення, яка відображає закостенілість людської думки, її

нездатність до саморуху.
Протилежним догматизму є релятивізм (з грец. – відносний). Це пізнавальна
концепція, яка виходить з перебільшення моменту відносноті істини. Тому
релятивізм виступає як метафізичне тлумачення істини. Тобто альтернативою

діалектиці.
Метафізика, або метафізичний метод мислення. У цьому плані метафізика

розглядається як антидіалектика. В значенні «антидіалектика» термін
«метафізика» запровадив у філософію в XIX ст. Гегель.
Альтернативність діалектики і метафізики як двох концепцій розвитку і
методів пізнання мають наступні особливості.

1. У розумінні зв'язків предметів та явищ. Діалектика визнає взаємозв'язок і
взаємообумовленість явищ, а метафізиці притаманні роз'єднання, розмежування
окремих елементів, властивостей предмета і предметів один від одного та їх

осмислення як ізольованих. Внаслідок цього в метафізиці відображаються лише
безпосередні, зовнішньо очевидні взаємозв'язки, тоді як глибинні, внутрішні
зв'язки залишаються поза увагою.

2. У розумінні спрямованості розвитку. Діалектика вбачає джерело руху і
розвитку у внутрішній суперечності речей і явищ, у єдності та протидії
протилежностей. Метафізика заперечує внутрішнє джерело розвитку –

саморозвиток. Причину розвитку природи і суспільства вона вбачає в якомусь
зовнішньому поштовху, тобто знаходить його поза самими предметами і
явищами.
3. У розумінні характеру розвитку, «механізму» переходу від старої до нової

якості. З точки зору діалектики таким «механізмом» є єдність поступового,
кількісного і стрибкоподібного, якісного розвитку. Метафізика розглядає

розвиток або як «стрибок» якості, або тільки як просте, кількісне зростання того
самого, тільки як зменшення або збільшення, як повторення тих самих станів.
4. У розумінні спрямованості розвитку. Діалектика, як відомо, виходить з того,
що розвиток відбувається за аналогією за спіраллю, оскільки в процесі розвитку є

повтори, повернення назад, відтворення того, що було, але на вищій основі.
Метафізика і тут займає односторонню позицію, абсолютизуючи або всезагальне
піднесення, або всезагальний занепад, регрес, або круговий, застійний характер

усякого розвитку, таким чином фактично заперечуючи його.

127