Page 126 - 4295
P. 126

спочатку виникає причина, а згодом — наслідок. (Все відбувається за правилом
            «після  того,  як»«настало  те  і  те».  (Наприклад,  ніч  не  є  причиною  дня,  хоч  і
            передує  йому,  зима  не  є  причиною  весни  і  літа,  тим  більше  молодість  –  не

            причина  старості,  причиною  грому  є  не  блискавка,  хоча  вона  сприймається
            першою).
                 Причинний зв’язок може бути і необхідним, і випадковим.

                 Необхідність  –  це  те,  що  здійснюється  з  внутрішньою  неминучістю,  що
            «повинно  бути»,  «неможливо,  щоб  не  було».  Необхідність  проходить  у  суворо
            визначеному  порядку,  при  визначенні  сукупності  умов.  Необхідність  зв’язана  з
            неминучістю,  обов’язковістю  і  глибоко  діючими  причинами.(Так,  закон

            всесвітнього  тяжіння  діє  з  необхідністю.  Необхідним  для  живих  організмів  є
            обмін речовин).

                 Випадковість може бути, а може й не бути. (Зерно може склювати птах або
            воно  може  згнити  від  надлишку  вологи;  дитина  може  через  хворобу  не  піти
            своєчасно в перший клас). Найглибша основа випадковості коріниться в тому, що
            світ  не  є  якимось  одним-єдиним  причинно-наслідковим  ланцюгом,  їх  безмежна

            кількість. В місцях переплетення тих чи інших процесів випадають окремі ланки,
            де  і  виникає  щось  випадкове.  Випадковим  стає  подія,  що  не  випливає  з
            внутрішньої  сутності  того  чи  іншого  процесу,  воно  тимчасове  і  нестійке,  бо

            породжуюча  його  сила  не  в  самому  предметі,  речі,  явищі,  а  поза  ним  –  у
            зовнішніх умовах і обставинах.


                                     4. Альтернативи діалектики. Метафізика.

                 Альтернативами діалектики є софістика, еклектика, догматизм та релятивізм.

            Коли  мова  йде  про  альтернативу  діалектики,  маємо  на  увазі  протилежний
            діалектиці  метод  пізнання,  теорію  розвитку,  спосіб  духовного  освоєння  світу,
            тобто протилежні діалектиці світоглядні та методологічні настанови.
                 Софістика  (з  грец.  –  міркування,  що  будується  на  навмисному  порушенні

            законів  логіки)  за  багатьма  ознаками  наближається  до  метафізики.  Вона
            функціонує  на  основі  неправильного  вибору  вихідних  положень,  абсолютизації

            хибних  доведень,  визначень,  на  висуваннях  на  перший  план  другорядних
            властивостей,  на  використанні  різних  значень  одного  й  того  ж  слова  та  ін.  Їй
            властива  й  свавільна  інтерпретація  фактів,  що  призводить  до  агностицизму.  На
            відміну від неї, метафізика все ж має об'єктивні основи, є формою світогляду і дає

            певні уявлення про світ. Софістика виступає альтернативою діалектики лише тоді,
            коли розглядаємо діалектику як логіку (науку про форми відображення).
                 Еклектика (з грец. – вибираю) – ґрунтується на випадковому поєднанні знань

            різних  сторін  предметів,  на  недооцінці,  ігноруванні  суттєвих  відмінностей,  на



                                                                                                            126
   121   122   123   124   125   126   127   128   129   130   131