Page 106 - 4295

Лекція 12. ЛЮДИНА ТА ЇЇ БУТТЯ ЯК ПРЕДМЕТ
ФІЛОСОФСЬКОГО ОСМИСЛЕННЯ

План лекції

1. Проблема людини у філософії. Сутність людини.

2. Антропосоціогенез. Єдність природного, соціального та духовного в
людині.
3. Філософія особистості. Співвідношення основних понять.
4. Проблема смерті і безсмертя. Смисл життя людини.

Основні поняття: філософська антропологія, особистість, особа, індивід.

1. Проблема людини у філософії. Сутність людини.

Філософська антропологія (від. грец. – людина та розум, вчення,слово) – це

розділ філософії, який вивчає сутність людини та фундаментальні засади її буття.
Можна виділити коло головних проблем філософської антропології, якими, на
наш погляд, є:

1) проблема сутності людини та її головних властивостей;
2) проблема тілесності людини та співвідношення душі і тіла;
3) проблема походження людини;

4) смисл існування людини та її«співжиття»з іншими людьми;
5) проблема особистості.
До проблем людини філософія зверталась фактично протягом всього її

існування, починаючи від софістів і Сократа, однак як окрема філософська
дисципліна, антропологія оформилась у працях Шелера, одного із учнів Гуссерля.
Людина – «найдавніше з дивних див» – є об’єктом вивчення різних наук.
Філософія на основі узагальнення досягнень, здобутих різними науковими

дисциплінами, має своє специфічне бачення людини. Вона осмислює питання про
природу буття, сутності людини. Так, з самого початку розвитку філософської

думки сформувалося дві тенденції в рамках антропологічної думки:
натуралістична та ідеалістична. Перша розглядає сутність людини як невідривний
взаємозв’язок природного та соціального, віддаючи першість саме природній
основі. Друга акцентує увагу на духовному вимірі людини. Ці тенденції та їх

варіанти у поєднанні з питанням про призначення людини утворюють
різноманітні концепції людини.
Враховуючи досягнення філософської думки та інших наук про людину,

можна окреслити головні ознаки людини та рис, що відрізняють її від тварин.

106