Page 109 - 4295

На сьогодні склалися кілька версій походження людини:
1. Еволюціоністська версія. ЇЇ прихильники, спираючись на теорію Чарльза
Дарвіна (1809-1882), стверджують, що людина з’явилася внаслідок еволюційного

розвитку природи. В еволюційній теорії основою розвитку є природній відбір
(боротьба за існування). Не зважаючи на численні підтвердження теорії еволюції
даними археології, біології й інших наук, еволюціоністська теорія не може до

кінця пояснити походження людини, оскільки людина якраз і не є біологічно
пристосованою до боротьби за виживання істотою, і, окрім усього, має ще й
генетичні відмінності від тварин, які не залежать від боротьби за існування.
2. Креаціоністська версія (від лат. сrеаtіо – творіння). Прихильники

креаціоністської версії стверджують, що людину було створено Богом. І саме він
наділив її тими властивостями, яких не має і не може мати вся інша жива природа.

Креаціоністська версія великою мірою спирається на віру в Бога й є офіційною у
філософії неотомізму й інших напрямах релігійної філософії.
3. Антропна версія. Вперше висловлена Б. Картером. Вона стверджує, що
розум і матерія виникли на загальній основі й є лише двома властивостями однієї

й тієї ж реальності. Виникнення людини є природною необхідністю, такою ж, як і
виникнення матерії.
4. Ще однією версією, не позбавленою смислу, є версія виникнення людини

внаслідок «збою», «помилки» у ході природних процесів. Ця версія
підтверджується певним науковими даними про те, що в ході якогось збою в
організмі людини перестав виділятися фермент, що зменшує активність нервових

клітин. Внаслідок цього нервові клітини людини та клітини головного мозку
почали працювати у десятки разів інтенсивніше – з'явилася друга сигнальна
система. Тому людина випередила в своєму розвитку всю іншу природу.

Суперечки про походження людини ведуться до цих пір і тому жодна з версій
не може вважатися єдино-правильною.(Киричокусе)
Співвідношення природного і соціального постає внутрішньою проблемою
людського способу буття, тобто лише на соціальному рівні життєдіяльності

людина стикається із колізією між ними. На соціальному рівні виявляються та
розкриваються ті властивості природного, які входять в конфлікт із деякими

характеристиками соціального.
Відповідно, можна стверджувати, що протистояння природного та соціального
є суто соціальним, а конфлікт між стихійним та регламентованим виявляється як
конфлікт між різними складовими процесу соціальної людської життєдіяльності.

Для людини не існує просто природного, а існує природне, виявлене через
соціальне, так само, як не існує чистого соціального, а існує соціальне на грунті
природного.

109