Page 108 - 4295

як ми знаємо із філософії З. Фрейда, сублімуються, виражаючись у мистецтві,
літературі, творчості, чим вибудовують зовсім інший рівень потреб – духовні
потреби, яких немає у тварини. Гайдеґер вказує на те, що людина, на відміну від

усього іншого сущого, існує не скільки в теперішній дійсності, стільки в
можливості, проектуючи себе у майбутнє. Свобода – це можливість приймати
рішення і діяти, свобода – це можливість вибору.

Людську діяльність характеризують ще дві важливі властивості обов’язок і
відповідальність. Кант вважав, що свобода – це діяльність, акт, і вважав, що
свобода – це відповідність волі обов’язку. А відповідальний вчинок, на думку
відомого російського мислителя Миколи Бахтіна (1895-1975), є найважливішою

характеристикою людського буття.
Отже, головними властивостями або, як інколи говорять, екзистенціалами

людини є: буттєвість, інтелект, дух, вибір, свобода, творчість, відповідальність. А
найфундаментальнішою властивістю – діяльність.
Тіло. Людина є істотою, яка наділена не тільки духовними якостями, про які
йшлося вище, але й тілом. Постмодернізм переосмислює феномен тілесності в

контексті його семіотизації, тобто намагання розглянути тіло, як знаково-
символічну систему. Моріс Мерло-Понті (1908-1961) пише, що тіло є виразом
існування людини так само, як мова є виразом думки. «Мова тіла» розповідає про

людське існування, наше тіло, отже, є дзеркалом нашого буття.

2. Антропосоціогенез. Єдність природного,

соціального та духовного в людині.

Історія людської думки налічує безліч варіантів постановки тарозв’язання

проблеми сутності і походження людини. Одним з такихваріантів є так звані
натуралістичні (біологізаторські) концепції, домінуючою рисою яких є уявлення
про людину як переважно природнуістоту, чиє життя обумовлено лише
біологічними чинниками (соціобіологія, соціал-дарвінізм, євгеніка, теорія

Мальтуса, фрейдизм тощо).У межах цих теорій проблема антропосоціогенезу
вирішується як прямий наслідок еволюційного вдосконалення живих істот. Однак

біологічними чинниками не можна пояснити відмінність соціального
життя,духовність людини.
На відміну від біологізаторських теорій релігійні концепції підкреслюють
надприродний характер людського буття, а саме те, що вищим буттям є Бог, він

же є і першопричиною світу, і відповідає за виникнення людини.
Сучасна філософська думка, пропонує концепцію космічного походження
людини (А. Чижевський, В. Вернадський, Т. Шарден), де поява людини

пояснюється не тільки як наслідок біоеволюції на Землі, а людина постає як
природно-космічна істота.

108