Page 110 - 4295

3. Філософія особистості. Співвідношення основних понять.

Поняття «людина – індивід – особа – особистість – індивідуальність»,

характеризують якісні прояви людини. Поняття «людина» означає вид у
біологічній класифікації, розумну істоту, що має принципові відмінності від усіх
інших істот.

Поняттям індивід позначають окремо взятого представника людського роду,
якому властиві неповторні і унікальні природні і соціальні якості. Тому ми не
можемо прямо і безпосередньо переносити всі характеристики роду на індивіда,
як і навпаки. Таку діалектику одиничного та загального в індивіді часто

позначають висловами: «типовий індивід», «дуже своєрідний індивід» і т.ін.
Поняття особи характеризує певні реальні якості людського індивіда. Але це

не означає, що риси індивіда і є рисами особи.
По-перше, особа – це суб'єкт та об'єкт соціальних стосунків, тобто той, від
кого продукуються соціальні дії та до кого вони спрямовані: за цією
характеристикою особа постає у певних соціальних ролях (наприклад, керівник,

сумлінний працівник, енергійний підприємець та ін.), постає представником
певних соціальних верств (особа лицаря, селянина та ін.).
По-друге, особа характеризується через особливий, неповторний внутрішній

світ людини з її темпераментом, знаннями, переконаннями, ідеалами, ерудицією,
цінностями.
Коли людина характеризується як особистість до характеристик особи

додається «самість», вісь, центр, зосередження усіх дійових, психічних та
інтелектуальних якостей: наявність у особи такої «самосії» (дечого такого, що
робить особу самою собою) дозволяє характеризувати її як сформовану, або

розвинену, або досконалу, або духовну особистість.
Як особистість людина усвідомлює свої якості, свою унікальність, свої вади
та переваги і постає самодіяльною соціальною та інтелектуальною одиницею.
Коли ж це усвідомлення сягає розуміння того, що внаслідок унікальності та

неповторності особистості існує дещо таке, що може виконати лише вона (бо
більше такої особистості немає, не було й не буде) і прагне це виконати будь-що,

людська особистість набуває рис індивідуальності.
Поняття індивідуальності може викликати (і викликає) асоціації з
індивідуалізмом, і для таких асоціацій є певні підстави. Справді, індивідуальність
не може сформуватися без самоусвідомлення, без виділення себе з-поміж інших

людей, без певної внутрішньої зосередженості. Але це не означає і не передбачає
людської самоізоляції. Навпаки, усвідомлюючи свою незамінність,
індивідуальність, усвідомлює і свою повну ідентичність з іншими людьми: адже

зрозуміти свою унікальність можна лише у порівнянні із іншими людьми та лише
за умови переконаності у тому, що всі інші люди є люди, але в чомусь - не такі.

110