Page 101 - 4295
P. 101

умоглядним.  Надаючи  буттю  абсолютну  значимість,  Парменід  думав,  щобуття
            має такі властивості: єдине і неподільне; ідеальне і має справжню досконалість;
            самодостатнє, тобто не вимагає ніяких зовнішніх причин і основ; вічне.

                 Платон відстоював протилежний погляд. Зокрема, він говорив, що справжнє
            буття  –  це  світ  ідей,  які  є  істинними  й  незмінними.  Геракліт  вважав,  що  буття
            існує в єдності з небуттям, воно є плинним і змінним (наприклад, як вогонь, що є

            основою світу). Але незважаючи на розбіжності тлумачення, філософи античності
            під буттям мали на  увазі  все, що істинно існує, що є вічним  і незмінним,  і має
            причину в самому собі (самопороджує  себе). Середньовічні мислителі надавали
            онтології теологічного змісту – ототожнювали поняття буття та Бога.

                 У матеріалізмі ХVІІ-ХVІІІ ст. буття ототожнювалося з природою,що водночас
            заперечувало саму онтологію. Згідно з позицією І. Канта,не могло бути онтології

            як  учення,  незалежного  від  вчення  про  принципи  пізнання,  а  це  означало  збіг
            онтології з пізнанням.
                 Наступні рішення філософських питань, пов’язаних з різними трактуваннями
            буття,  привели  до  формування  онтології  (філософського  вчення  про  буття),  де

            «буття» – базова філософська категорія.
                 Буття  –  філософська  категорія,  що  позначає:  1)  все  те,  що  ми  бачимо,  що
            реально існує; 2) все те, що ми не бачимо, але є у дійсності(наприклад, радіохвилі,

            іонізуюче випромінювання, електричне поле,внутрішня зміна тощо); 3) все те, що
            є уявним, нереальним (наприклад,уявлення про ідеальне, міфологічні образи); 4)
            реальність,  яка  існує  об’єктивно,  незалежно  від  свідомості  людини  (природа,

            об’єктивні закони); 5) загальний спосіб існування людини, суспільства.
                 Філософи,  які  визнають  реальність  буття,  по-різному  інтерпретують  його
            сутність.  Вчення,  які  стверджують  первинність  і  справжність  трансцендентного

            (потойбічного)        буття      (Бога,     Абсолютної        Ідеї,    Логосу)      називаються
            ідеалістичними. (Ідеалізм)
                 Вчення,  які  визнають  єдино  існуючим  зовнішній  світ,  який  чуттєво
            сприймається  людьми,  виражають  матеріалістичну  тенденцію  в  філософії.

            (Матеріалізм)
                                                 2. Основні форми буття.


                 Онтологія  вивчає не тільки різні способи існування, але й розмаїтість типів,
            об’єктів і процесів, які ми можемо назвати видами буття:
                 1.  Буття  речей  (світ  матеріальних  об’єктів  і  процесів  як  природних,так  і

            штучних).
                 а) «перша природа», тобто об’єктивна реальність, яка існує поза і незалежно
            від суспільства; сукупність природних умов існування людського суспільства;






                                                                                                            101
   96   97   98   99   100   101   102   103   104   105   106