Page 103 - 4295
P. 103

–  незмінна  основа  мінливих  явищ.  У  цьому  значенні  субстанцією  можна
               вважати атоми Демокрита, монади Лейбніца, речовину (матерію) матеріалістів
               XVII-XVIII ст.;

                   – субстрат як носій певних властивостей, те, що зв’язує властивості в щось
                   єдине. У даному разі під субстанцією розуміється тіло, річ, речовина.
                 Проблема субстанції виникає тоді, коли людська думка з усім різноманіттям

            речей  і  подій  миру  прагне  знайти  незмінну  і  стійку  єдність,  виявити  такий
            глибинний вид буття, який послужить причиною появи всіх інших видів буття, а
            сам не має інших причин існування, окрім самого себе. Зіставлення духу і матерії
            як  двох  різних  субстанцій  породжує  концепції  відповідно  ідеалістичного  або

            матеріалістичного типу.
                 Матерія є однією із субстанцій. Природу також можна розглядати як одну із

            субстанцій (наприклад, як це має місце у Б. Спінози), припускаючи матеріальну
            основу, що забезпечує життя людини (гідро-, атмо- і біосфера).
                 Таким  чином,  матерія  –  це  філософська  категорія,  яка  відображає  загальні
            універсальні  властивості  навколишнього  світу.  Вона  існує  лише  в  різноманітті

            конкретних  об’єктів,  через  них,  а  не  поряд  з  ними.  У  цьому  визначенні
            підкреслюється,  що  об’єктивна  реальність  існує  незалежно  від  свідомості
            (первинна  щодо  неї)  і  є  джерелом  наших  знань  (відображається  нашою

            свідомістю). Матерія має атрибутивні властивості:
                   – абсолютність (вона єдина об’єктивна реальність, яка є причиною для самої
                   себе, вона вічна, незнищувальна);

                   – невичерпність різноманітності матеріального світу;
                   – системно-структурна упорядженість матерії.


                                      4. Атрибути матерії та спосіб її існування

                 Необхідність  показати  зв'язок  матерії  із  конкретними  речами  обумовлює
            розгляд  матерії  через  притаманні  невід’ємні  їй  загальні  властивості  –  атрибути:

            рух, простір, час.
                 Рух – філософська категорія, яка використовується для позначення будь-яких

            змін, які відбуваються у Всесвіті. Є два типи руху – спокій та розвиток.
                 Спокій – тип руху, в якому відсутня якісна зміна.
                 Розвиток  –  тип  руху,  в  якому  присутня  якісна  зміна.  Розвиток  має  такі
            властивості:        незворотність,спрямованість,           закономірність.         Розвиток       –

            універсальна властивість всесвіту.
                 Розрізняють такі форми, види руху матерії:
                        – механічні, теплові, електромагнітні – їх вивчає фізика;

                        –  хімічні  –  їх  вивчає  хімія,  вони  будуються  на  нижчих  формах  руху
                        матерії – фізичних;

                                                                                                            103
   98   99   100   101   102   103   104   105   106   107   108