Page 83 - 4269

професор математики, а потім і фізики в цій школі. З 1780 р. викладає математику у
Луврській школі (Париж). У ці роки займається математичним аналізом, хімією,
практичною механікою. У період Французької революції М. працював у комісії по
встановленню нової системи мір і ваг, потім морським міністром, організатором
національної оборони. Під час Директорії разом з Наполеоном брав участь у поході в
Єгипет. Став одним із засновників у Каїрі Єгипетського інституту.

Всесвітнє визнання М. принесло створення сучасних методів проекційного
креслення та його основи – нарисної геометрії. Головний твір М. – «Нарисна геометрія»
надруковано у 1799 р. Важливі відкриття М. зробив у диференціальній геометрії: праці
про рівняння поверхонь; у 1804 р. вийшов твір «Застосування аналізу в геометрії». Видав
праці про скінченні та диференціальні рівняння різних поверхонь.

Займався також диференціальними рівняннями з частинними похідними, отримав
свій розв’язок задачі про коливання струни.

де Муавр Абрагам (de Moivre A., 26.05.1667 – 27.11.1754) – англійський
математик, член Лондонського королівського т-ва (1697), іноземний член Паризької та
Берлінської АН. Народився у Вітрі-де-Франсуа (Франція). Навчався у відомого
французького математика Ж. Озанама. Переїхав у Англію з релігійних міркувань (був
протестантом). Прожив багато років у Лондоні, був у дружних стосунках з Ньютоном та
відомим астрономом Е. Галлеєм (комета Галлея).

Працював у галузі теорії рядів, теорії ймовірностей, комплексних чисел. У теорії
ймовірностей довів важливу теорему (теорема Муавра-Лапласа). У теорії комплексних
чисел вивів правила піднесення до степеня та добування кореня п-го степеня з
комплексних чисел (формули Муавра).

Ньютон Ісаак (Newton Isaac, 04.01.1643 – 31.03.1727) – англійський математик,
фізик, механік, астроном, винахідник. Засновник класичної механіки, один з головних
творців математики неперервних процесів. Член Лондонського королівського т-ва, його
президент з 1703 р. Народився у Вулсторпі (біля Грантема). У 1661 – 65 рр. навчався у
Кембриджському університеті. Учень І. Барроу, який у 1668 р. уступив йому свою
кафедру. У 1669 – 1701 рр. професор Кембриджського університету. У 1695 – 98 рр. –
наглядач, з 1699 – директор Монетного двору у Лондоні. Член Британського парламенту.

Ньютону належать: відкриття закону всесвітнього тяжіння; створення теоретичних
основ класичної механіки та астрономії; розробка диференціального та інтегрального
числень (разом з Лейбніцем, з яким йшов багаторічний спор про пріоритет); праці та
дослідження з теоретичної та експериментальної оптики; праці з геометрії та алгебри. У
своєму головному творі «Математичні начала натуральної філософії» (1687) узагальнив
результати, отримані вченими епохи наукової революції XVII ст., у тому числі і власні, і
створив єдину систему земної та небесної механіки. Н. дав визначення основних понять
механіки: маси, густини, кількості руху, сили, простору, часу. Сформулював три закони
динаміки, а також закон всесвітнього тяжіння. На основі цього закону пояснив
особливості руху Місяця, явища прецесії та стиску Юпітера, форму Землі, явища
приливів та відливів. Досліджував багато фізичних явищ, у тому числі швидкість
поширення звуку у різних середовищах, коливання маятника в пружному середовищі та
ін.

У 1704 р. розробив алгебраїчну геометрію, запропонував класифікацію кривих
третього порядку і вказав способи їх побудови. Створив метод чисельного розв’язування
алгебраїчних рівнянь. Займався алгеброю, аналітичною геометрією, сформулював ряд
проблем варіаційного числення.
83