Page 87 - 4269

Ферма П’єр (Fermat Pierre, 17.08.1601 – 02.11.1665) – французький юрист та
математик. Народився у Бомон де-Лемань. З 1631 р. до кінця життя працював радником
парламенту у Тулузі. У вільний час вивчав математику та проводив глибокі дослідження.
Надруковано праці Ф. з теорії чисел, геометрії, алгебри, теорії ймовірностей. Значна
кількість математичних відкриттів Ф. відома з його листування з Декартом, Паскалем,
Валлісом та ін. Ф., як правило, не наводив методів розв’язання, якими він користувався
при доведенні теорем та розв’язуванні задач. Пізніше більшість із сформульованих ним
теорем були строго доведені Ейлером, Коші та ін. математиками XVIII – XIX ст. Деякі
теореми Ф. (напр., Велика теорема Ф.) не мають строго доведення до нашого часу.

Крім фундаментальних досягнень у теорії чисел, Ф. (разом з Декартом) є
засновником аналітичної геометрії. Він швидше від Декарта і більш систематично ввів
прямолінійні координати, виклав метод координат і застосував його до геометрії. Ф.
вперше у математиці вивів рівняння прямої та ліній 2-го порядку. Праця Ф. з аналітичної
геометрії «Вступ до теорії плоских та просторових місць» стала відома у 1636 р.

Важливе місце у історії диференціального та інтегрального числення належить
праці Ф. «Метод знаходження найбільших та найменших значень», яка була опублікована
тільки у 1679 р. Значний внесок Ф. (разом із Паскалем) вніс у теорію ймовірностей,
використовуючи формули комбінаторики для розв’язування багатьох задач. Вчений
працював також над деякими питаннями фізики, наприклад сформулював т.зв. принцип
Ферма. Більшість наукових праць Ф. стали відомими після смерті, коли його син видав
збірник «Різні твори».

Чебишов Пафнутій Львович (16.05. 1821 – 08.12.1894) – російський математик та
механік, засновник петербурзької математичної школи, академік (1859), член Берлінської,
Болонської, Паризької, Шведської АН, почесний член багатьох російських та іноземних
наукових тов- в та університетів. Народився у с. Окатово (тепер Калузької губ.) Початкову
освіту здобув у сім’ї. У 1832 р. родина переїхала до Москви. У 1837 – 41 рр. навчався у
Московському університеті. У 1846 р. захистив магістерську дисертацію «Досвід
елементарного аналізу теорії ймовірностей». З 1847 р. працює у Петербурзькому ун-ті.
Докторську дисертацію Ч. «Теорія порівнянь» отримала Демідовську премію від
Петербурзької АН. Читав багато курсів з вищої математики у Петербурзькому
університеті, а також проводив велику наукову роботу у Петербурзькій АН.

Чебишов – автор більш ніж 70 праць з теорії чисел, теорії ймовірностей, теорії
наближення функцій, інтегральному численню, теорії механізмів і т. д. В теорії чисел
вчений довів постулат Бертрана, який стверджує, що між числами п та 2п – 2 при п >3
завжди є хоча б одне просте число. Ч. довів також важливу теорему про розподіл простих
чисел. Дослідження Ч. в теорії чисел пізніше продовжили Ш. Ерміт, Г. Мінковський,
А. Я Хінчин та ін.

Велике значення мали праці Ч. з теорії ймовірностей. У цих працях було доведено
достатньо загальні форми закону великих чисел, центральна гранична теорема та ін.
Дослідження Ч. з теорії ймовірностей продовжили російські вчені А. А. Марков,
А. М. Ляпунов та ін.

Ч. був засновником нового розділу теорії функцій – т. зв. конструктивної теорії
функцій. Він ввів у теорію функцій поліноми (многочлени) Чебишова. Багато уваги Ч.
надавав також створенню нових машин та механізмів. Всього вченим було створено
більше 40 нових механізмів та вдосконалено більше 80.

Якобі Карл Густав Якоб (Jacobi Karl G. J., 10.12.1804 – 18.02.1851) – німецький
математик і механік. Член Берлінської АН (1827), а також Віденської, Петербурзької,
87