Page 71 - 4269

відповідного ряду. Ім’я А. мають деякі диференціали, інтеграли, рівняння, функції,
ознаки збіжності, многовиди, метод підсумовування та ін. Останні роки життя провів у
злиднях, помер від сухот. Надзвичайно відомими праці А. стали вже після смерті
молодого генія. У 1830 р. Паризька АН присудила А. премію за розвиток теорії
еліптичних функцій. Зібрання творів А. вийшло на французькій мові у 1839 р.
Архімед (Αρχιμήδης, бл. 287 – 212 до Р. Хр.) – давньогрецький математик, механік,
інженер, астроном і фізик. Є підстави вважати А., можливо, найбільшим ученим в
історії людства. Народився у Сіракузах. Вважається, що його батьком був астроном
Фідій. Частина наукових праць А. дійшла до нас у формі листів до Ератосфена,
Конона, Досіфея. А. – автор багаточисельних відкриттів та винаходів: машини для
зрошування полів, механізму для підйому рідини (архімедів гвинт), різних систем
важелів, блоків для підйому великих мас, військових метальних машин та багатьох
інших механізмів. Під час 2-ї Пунічної війни А. очолював оборону Сіракуз, і його
метальні машини та різноманітні механізми не дали можливості взяти місто штурмом.
Відомі такі праці А.: «Про квадратуру параболи», «Про деякі теореми механіки», «Про
спіралі», «Про вимірювання круга», «Про кількість піщинок», «Побудова правильного
семикутника» та ін. Центральною темою математичних досліджень А. є задачі про
знаходження площ поверхонь та об’ємів за допомогою розроблених ним методів, що
через два тисячоліття розвинулися в інтегральне числення. У фундаментальних працях
по статиці та гідростатиці (найважливіша з них – «Про тіла, що плавають») А.
систематично застосовує свої математичні методи до задач природознавства і техніки.
Відкрив відомий фізичний закон, що носить його ім’я. Знайшов формулу для суми
геометричної прогресії. У праці «Про шар і циліндр» А. обчислює площі сфери,
кульового сегмента, циліндра, а також об’єми кулі, кульового сегмента та циліндра.
Для цього А. використовує вписані у фігури або тіла правильні многокутники та тіла
обертання, площі (або об’єми) яких попередньо були знайдені, і переходить до
границі, коли кількість сторін прямує до нескінченності. Ці методи і ідеї А. і привели
до створення інтегрального числення (у XVII – XVIII ст.) та теорії границь ( у XIX
ст..). Ідеї А. про нескінченно малі використовувалися математиками і при створенні
диференціального числення. У праці «Про коноїди та сфероїди» А. досліджує об’єми
тіл, що утворюються при обертанні параболи, гіперболи, еліпса та їх окремих частин.
У праці А. «Про вимірювання круга» шляхом співставлення периметрів вписаного та

описаного 96-кутників доводиться, що Тут вперше у науці дається
оцінка похибки і визначення точності отриманого конкретного чисельного результату.
Знайшов наближене значення для числа яке і отримало назву «число А.».
Пізня творчість А. характеризується його зацікавленістю до точних обчислень та
астрономії. Вперше в історії побудував планетарій – сфера, що оберталася, на якій
можна було спостерігати рух Сонця та п’яти планет (які тоді були відомі), фази
Місяця, а також сонячні та місячні затемнення. Твори А. видані на багатьох світових
мовах. Праці А. у всі часи будуть зразком найвеличніших досягнень людського генія.
Байєс (Бейєс) Томас (Bayes T., 1702 – 07.04.1761) – англійський математик, член
Лондонського королівського товариства (1742). Народився у Лондоні. Був
священиком. Математичні дослідження Б. відбувалися у галузі теорії ймовірностей.
Поставив і розв’язав одну з головних задач елементарної теорії ймовірностей (теорема
Б.). Праця Б. по цій тематиці надрукована у 1763 р. Інша його праця «Нариси про
розв’язування проблеми доктрини шансів» надрукована тільки у 1958 р. У теорії

71