Page 31 - 4200

управлінню.
Уособлення емпіричної соціології вело певною мірою до
конфронтації її з теоретичною, яка теж продовжувала
розвиватися. Цей розкол міг негативно вплинути на розвиток
всієї науки в цілому. Тому назріла необхідність його по-
долання. Але це сталося лише на наступному етапі розвитку
соціології і було пов'язане з упровадженням теорій середнього
рівня, ідею яких висунув відомий соціолог Р. Мертон.
2.4. Сучасна соціологія (друга половина ХХ ст.)
Соціологія, подолавши тенденцію розриву емпіричного та
теоретичного напрямів, увійшла у сучасний етап, який можна
назвати етапом синтезу емпірії і теорії. У цьому періоді
продовжують розвиватися попередні напрями та з'являються
інші. Серед них у сучасній соціології можна виділити п'ять
основних теоретичних напрямів.
Структурний функціоналізм. Його основні
представники - американські соціологи Т. Парсонс (1902 -
1979) та Р Мертон (1910). За Т.Парсонсом індивіди у
суспільстві діють і взаємодіють, виконуючи певні ролі
стосовно один одного, і це складає соціальну структуру
суспільства, бо роль є одиницею соціальних відносин, а
суспільство як соціальна система є комплексом соціальних
дій. Коли всі ці частини нормально функціонують, то у
суспільстві існує порядок.
За Р. Мертоном навпаки треба зосереджувати увагу на
дисфункціях, відхиленнях від порядку, і таким чином
попередня концепція доповнюється. Виходить, що повна
функціональна єдність, на яку сподівався Т. Парсонс, буває
рідко, тому треба дослідити ступінь інтегрованості
суспільства.
Структурно-функціональний аналіз суспільства можна
виразити у наступних пунктах:
- суспільство - система взаємопов'язаних структур, усі
елементи якої виконують свої функції;

31