Page 29 - 4200

Відповідно до них утворюються два типи спільнот. Розвиток
іде від спільнот до суспільства.
Отже, представники цієї школи вважали закони природи і
суспільства не тотожними, тому соціологія повинна поєднати
методи цих двох напрямів науки. Вони вважали, що людські
знання не об'єктивні, соціологічна теорія і реальність - різні
речі, тому ми можемо пізнати лише причини подій, але не
можемо прогнозувати майбутнє.
Поява згаданих нових напрямів у соціології ускладнила і
значно розширила межі дії соціологічної науки, сприяючи
зростанню її самостійності. Соціологія наблизилась до
конкретної людини з її тривогами, бажаннями, проблемами.
Крім появи нових теоретичних напрямів, на другому етапі
розвитку соціології було закладено основи емпіричної
соціології, її перший етап розвитку припадає на час від 1895 р.
до 20-х pp. XX ст. Основоположниками цього напряму
вважають двох американських соціологів В. Томаса (1863 -
1947) і Ф. Знанецького (1882 - 1958), які вивчали проблеми
адаптації польських емігрантів у Америці на основі вивчення
їх листів та щоденників. Але справжній бум розвитку цього
напряму припадає на більш пізній час.

3. Бурхливий розвиток емпіричної соціології (середина
XX ст.)
У США соціологія з самого початку розвивалась як
університетська наука. У 1892 р. у Чиказькому університеті
відкрито першу в світі кафедру соціології. її керівником був
Дж. Смолл. У 1901 р. соціологія викладається в 169
навчальних закладах (у 1980 - у 250 університетах і
коледжах). Майже з самого початку соціологія тут
розвивається здебільшого як емпірична наука. У 1910 р.
проведено більше трьох тисяч емпіричних досліджень. (У
сучасній Америці на соціологічні дослідження виділяється

29