Page 27 - 4200

гуляції поведінки людини, контролю за нею. Цей стан є
ненормальним відхиленням від загальноприйнятих норм і
виникає у разі порушення стабільності у суспільстві.
Соціологізму Е. Дюркгейма протистояла гуманістична
соціологія, представниками якої були німецькі соціологи М.
Вебер, Ф. Тьонніс, Г.Зіммель.
М. Вебер (1864 - 1920) вважав, що природознавство
досліджує живу і неживу природу за допомогою методу опису
та пояснення, соціогуманітарні науки вивчають людину і
суспільство за допомогою розуміння дій людей (звідси
заснована ним «розуміюча соціологія»). Соціологія вивчає
соціальні дії, поведінку людини і спільнот. Він виділив
чотири типи соціальних дій: традиційну, ефективну,
ціннісно-раціональну і цілераціональну (в ній визначається
очікування певної реакції інших людей). Зрозумілою є тільки
четверта соціальна дія, тому що лише в ній співпадають сенс
діяльності і суть особистості людини. Чим менше
раціональності у діях людини, тим важче її зрозуміти, тому ці
види дій недоступні для соціології.
В Е. Дюркгейма людина залежить від Бога - суспільства, у
М. Вебера - людина в центрі суспільного життя. Від дії
індивіда залежать дії суспільства. Тобто, головними
уявленнями є не колективні, а індивідуальні. М. Вебер
висунув і розвинув ідею економічного, політичного та
духовного раціоналізму. На його думку, суспільство - це
соціум, що складається із соціальних дій індивідів, реальність,
відмінна від природи, в ній діє свідома людина, у діях якої
весь час зростає момент раціональності - основна тенденція
розвитку людства. Завдання соціології - зрозуміти ці дії і
об'єктивно, незалежно від пануючих і ідеологій, оцінити. У
реальності ідеальних суспільств немає, але в теорії ідеал існує,
тому, на думку М.Вебера, соціологія повинна прагнути до
ідеалу, який для кожної епохи різний. На його думку, на той
час ідеалом був капіталізм і протестантська етика. Отже, треба

27