Page 28 - 4200

прагнути до цього ідеалу.
В історії суспільства М. Вебер виділяв три види
володарювання: традиційне, харизматичне і легальне.
Традиційне базується на вірі у традиції. Відношення тут
будуються на володарях і підданих, визначених традиційно
(батько як патріарх сім'ї, монарх, голова клану тощо).Законом
тут виступає традиція.
Харизматичне володарювання означає сліпе підкорення
вождю, що базується на почутті самозбереження, замішаному
на страху за власне життя. У цьому виді володарювання
велике значення мають особливості особи, її природні дані,
тому воно, як правило, триває до того часу, поки живе лідер.
І, нарешті, легальне володарювання базується на системі
правил, законів, на вірі в закон. У правовій державі
підкоряються не особі, а закону як ті, що керують, так і ті, ким
керують.
М. Вебера вважають засновником формальної соціології,
представниками якої були Г. Зіммель і Ф. Тьонніс.
Г. Зіммель (1858 - 1918) вважав, що суспільство - це не
сукупність соціальних дій індивідів (як вважав М. Вебер), а
соціальних відносин і міжособистісних взаємодій людей.
Людина у суспільстві розвиває свою індивідуальність разом зі
збільшенням соціальних груп. Одночасно іде процес
відчуження, бо розвивається грошове господарство. Гроші -
єдине мірило свободи: усе продається. Таким чином гроші
знищують природу речей, людини, спустошуючи її духовний
світ і руйнуючи особистість.
Г. Зіммель, попередник символічного інтеракционізму,
вважав, що суспільство можливе як сукупність взаємодії форм
і змісту, тобто історично зумовлених цілей і мотивів людських
взаємин.
Ф. Тьонніс (1855 - 1966) розробив вчення про спільноти,
що існують завдяки волі людей, які бажають жити разом.
Існують два типи волі: природна і розумова (раціональна).

28