Page 77 - 4196
P. 77

Розклад  (4.54),  де  базисні  функції   k   t   визнача-
           ються  згідно  (4.59)  або  (4.60),  а  кореляційна  функція  –
           згідно (4.58), називається узагальненим розкладом Кару-
           нена-Лоєва.
                 Шуканий ознаковий простір утворюється в резуль-
           таті розв’язку інтегрального рівняння Фредгольма друго-
           го роду (4.60), ядром котрого являється кореляційна фун-
           кція   ,tR  1  t 2   випадкових процесів   tx i  , якими опису-
           ються  класи    i  i ,    1 ,..., m  на  інтервалі  спостережень
             T,0   відносно координатних функцій   k    k,t    , 1  2 ,....
                 При впорядкуванні координатних функцій         k   t   у
                                                                     2
           порядку зменшення відповідних ним власних значень  
                                                                     k
           коефіцієнти  розкладу  v   володіють  також  у  порядку
                                     ik
           зменшення  найкращими  роздільними  властивостями,
           тобто  вносять  у  систему  більшу  кількість  інформації.
           Припустимо,  що  координатним  функціям       r   t   і   e   t
                                                           2
                                                   2
           відповідають  значення  дисперсій   ,  і     причому
                                                           e
                                                   r
                  2
             2 r     . Тоді  r - ознака має кращі роздільні властивості,
                  e
           ніж  e - ознака. Використання  r - ознаки вносить у сис-
           тему класифікації більше інформації, ніж використання  e
           - ознаки.
                 Побудова ознакового простору на базі узагальнено-
           го  розкладу  Карунена-Лоєва  забезпечує  мінімізацію  по-
           чаткової  ентропії  системи,  яка  визначена  величинами
            p   .  При  цьому  середня  квадратична  похибка,  вини-
                i
           каюча  за  рахунок  того, що  реальний ознаковий  простір
           реалізується за рахунок кінцевого числа ознак, мінімаль-
           на.
                 Розглянемо важливий із практичної точки зору дис-
           кретний випадок подання випадкових функцій. В цьому
           випадку  значення  x    t   на  інтервалі   T,0    задані  в  n
                                 i
           дискретних точках:
                            T
                          X    x i    x,t 1  i   ,...,t 2  x i   t n  .
                            i

                                        77
   72   73   74   75   76   77   78   79   80   81   82