Page 75 - 4196
P. 75

ортогональних функцій

                 Даний підхід застосовується при невідомих розпо-
           ділах  об’єктів,  якими  складені  задані  класи.  Розв’язок
           задачі виділення інформативних ознак базується на роз-
           кладі випадкової функції в ряд за системою ортогональ-
           них  функцій  із  взаємно  незалежними  коефіцієнтами  –
           узагальненого розкладу Карунена-Лоєва.
                 Припустимо,  що  отримана  сукупність  реалізацій
           сигналів   tx  i   на інтервалі  0   t   T , які характеризують
           класи   , відомі апріорні ймовірності класів  p    P   ,
                                                            i
                                                                    i
                    i
           а сигнали   tx  i   - це випадкові функції.
                 Випадкову функцію   tx i   можна розкласти в ряд
                       
               x i     ik   k   ,t  t     T,0  ,  i   ,...,1  m ,    ( 4.54)
                    
                         v
                  t
                      k 1
           де     v     -    випадкові    коефіцієнти,     для    яких
                   ik
            M   0v ik    ,   k   t   -  множина  детермінованих  ортонор-
           мованих координатних функцій на інтервалі  T,0     .
                 Кореляційна функція випадкових процесів для кла-
           сів  i  i ,    1 ,..., m задається виразом
                                 m
                              
                                   p
                     R   ,t 1  t  2    i M x i     txt 1  i  2  ,      ( 4.55 )
                                i 1
           де  p   -  апріорна  ймовірність  об’єктів  i -го  класу,  а
                 i
            M x i     txt 1  i  2    -  оператор  математичного  сподівання,
           застосований до усіх об’єктів  i -го класу;  t 1  t ,  2     T,0  .
           Очевидно, що вираз  xM        txt   відповідає стандар-
                                      i  1  i  2
           тному визначенню автоковаріаційної функції, а величина
            R   ,t 1  t 2   - узагальненій за усіма класами автоковаріацій-
           ної функції.
                 Підстановка (4.54 ) в (4.55 ) дає


                                        75
   70   71   72   73   74   75   76   77   78   79   80