Page 154 - 4195
P. 154

Критерій знаків застосовується для перевірки гіпо-
           тези  H  однорідності двох попарно пов’язаних вибірок.
                   0
           Це може бути задача порівняння подвійних вимірювань
           таких,  як  вимірювання  двома  приладами  і  визначення
           систематичного  зміщення  між  ними  або  повторні  вимі-
           рювання при виконанні геофізичної зйомки або моніто-
           рингу.
                 Позначимо   ,x  y   i,    1 ,...,  n   вибіркові  значення
                                 i  i
           двовимірного вектору, а через x     y i   - їх різниці. Якщо
                                             i
           обидві  вибірки  отримані  з  однорідних  сукупностей,  то
           ймовірності  появи  додатних  та  від’ємних  різниць одна-
           кові:
                                                        1
                        P x   y   0  P  x   y    0   ,
                                                i
                           i
                                i
                                            i
                                                        2
           де i   1 ,...,   - число ненульових різниць.
                 Статистикою критерію є число  z знаків “+” (або ”-
           “), нульові різниці не беруться до уваги.
                 При  нульовій  гіпотезі    знаки  в  послідовності  різ-
           ниць незалежні, а число знаків “+” (або ”-“) має біноміа-
           льний розподіл   1,В    2 /   з параметрами p   5 . 0  та  .
                 Зручно замість статистики  z використати статисти-
           ку  Фішера.  В  цьому  випадку  гіпотеза  однорідності  H
                                                                     0
           відхиляється, якщо виконуються нерівності:
                           ) 1 (
                 а) при  H   :  P   5 . 0
                          1
                            z
                    F             F        ,                     (2.57)
                     в
                             z  1  1   k ,  1  k ,  2
           де
                             
                            k     2     z    k, 1   2    z 2 ;
                             1
                 б) при  H  ) 2 (  :  P   5 . 0
                          1
                               z
                      F          F      ,                      (2.58)
                        в          1   , k 1 , k
                           z  1         2
           де
                                       154
   149   150   151   152   153   154   155   156   157   158   159