Page 77 - 4185

77

5.2.3 Засоби і способи словотвору
Стосовно засобів словотвору потрібно контролювати:

1) стилістичну приналежність морфем; 2) семантичні особливості
морфем; 3) продуктивність морфем; 4) довжину морфем.

Найзагальніші норми словотвору та приклади такого
контролю.
 Вживання слів на зразок глибина – глибінь, висота – височінь
слід диференціювати згідно з їх стилістичним значенням.

Перше слово, точніше його суфікс, є стилістично
нейтральним, а друге – емоційно забарвлене, тому належить до
художнього чи публіцистичного стилю.

 Абревіатурний спосіб словотвору є нормативним для деяких
стилів письмової й ненормативним – для стилів усної мови. Він
також є нормативним для офіційних, наукових, інформаційних,

виробничих (технічних) довідкових повідомлень.
 Вживання слів на зразок стукіт – стукання, дзенькіт –

дзенькання, набір – набирання слід диференціювати за їх
семантичним значенням.
Перше слово позначає результат дії (об’єкт), а друге – саму
дію – процес. Тому перед вибором потрібної форми слід

встановити, що мав на увазі автор повідомлення: об’єкт чи процес,
- і лише тоді, коли є помилка, виправити текст.
В українській мові найпродуктивнішим способом словотвору є

морфологічний, зокрема афіксальний. Тому перевага повинна
надаватися йому. Якщо неможливо врахувати цей критерій, слід
використовувати інші. Наприклад:
Припустімо, доводиться вибирати з двох нормативних форм:

тягнути (-ся, -сь) – тягти (-ся, -сь). Тут для вибору варіанта
3
виправлень доречно скористатися частотним словником. Як
засвідчує цей словник, основа тяг– частіша (32

слововживання), а основа тягну– значно рідша (10
слововживань). Тому треба вибрати продуктивнішу основу
тяг-. У випадку наявності двох форм приблизно із однаковою

частотою належить вибрати коротшу.

3
Частотний словник сучасної української художньої прози. У 2 т. – К.:
Наукова думка, 1981. – Т. 2. с.387.