Page 75 - 4185
        P. 75
     75
                   старший  викладач  Любов Юліанівна;  головний прокурор  Лідія
              Іванівна Пилипенко.
                     Коли  ж  після  таких  сполук  на  позначення  жіночого  роду
              стоїть дієслово, то воно узгоджується з прізвищем і вживається у
              формі жіночого роду. Наприклад:
                   Старший  викладач  О. С. Гаєвська  наголосила  на  цих  рядках
                   наказу директора.
                     У  ділових  документах  не  вживають  узгодження  типу:  наша
              голова наказала, головна лікар порадила.
                     Незначна частина слів української мови має дублетні форми,
              які різняться категорією роду (жираф – жирафа, клавіш – клавіша,
              желатин – желатина тощо). Рід таких іменників редакторові слід
              контролювати з СУМ, а вживану форму – вибирати за частотним
              словником.
                     Використання  категорії  числа  в  українській  мові  також
              допускає винятки й варіанти.
                     В усіх стилях нормативним є шанобливе використання щодо
              осіб  категорії  множини  замість  однини.  Приклад.  Ви,  мамо,
              відпочивайте...; Батько працювали...; Ви, пане Президенте...
              Сюди  ж  належить  використання  в  науковому  стилі  вітчизняної
              літератури  форми  першої  особи  множини  замість  однини  –  так
              зване  авторське  „ми”  (“Як  ми  довели  в  першому  розділі”).  У
              країнах  Заходу  прийнято  використовувати  переважно  авторське
              „я”, тому в перекладах його можна залишати без змін.
                     В  усіх  стилях  нормативним  є  використання  однини  замість
              множини у значенні збірності. Наприклад.
                     Книга – джерело знань.
                     У  конструкціях  Школярі  писали  олівцем  і  Школярі  писали
              олівцями обидві форми є нормативними.
                     Щодо  категорії  часу  дієслів,  то  паралельне  використання  є
              допустимим лише в художньому і публіцистичному стилях.
                     У  понятійних  повідомленнях  нормативним  є  використання
              так  званого  теперішнього  постійного  часу,  а  також  використання
              форм часу дієслів у їх прямому значенні. Щодо використання форм
              давноминулого часу, то вони нормативні лише для художнього та
              публіцистичного стилів.
                     Паралельні форми вживання має також категорія способу дії,
              які є допустимими лише в художньому й публіцистичному стилях.





