Page 73 - 4185
P. 73

73

              коментарями щодо використання паралельних форм слів). На жаль,
              на  думку  цього  ж  автора,  поки  що  такий  словник  (хоча  б
              найуживаніших слів) відсутній.
                     У  випадку  наявності  паралельних  морфем,  що  не  мають

              відмінних ознак, треба використовувати таку норму:
              1.  Морфеми,  вибрані  для  утворення  слова,  повинні  бути
              найпродуктивнішими, тобто вживатися найчастіше.

              2. Із двох однаково продуктивних форм слід вибирати коротшу.
                     Коротші  форми  мають  більше  шансів  на  тривале  існування.
              Це  –  один  із  наслідків  закону  економії,  що  реалізується  в  мові.
              Звичайно, ця норма не стосується тих випадків, коли одне й те ж

              слово має дві форми різної продуктивності (рад – радий, завива –
              завиває і т. д.).
                     Перелічимо  специфічні  випадки  використання  деяких

              морфем.  Вибір  нормативного  варіанта  написання  префікса
              залежить  від  того,  яким  є  лівосторонній  контекст  префікса.
              Загальна норма встановлює, що нормативним у такій ситуації є той

              варіант,  який  робить  максимальну  кількість  складів  відкритими.
              Користуючись цим правилом, не слід забувати, що варіанти –із, -іс
              стосовно  префікса  є  дещо  застарілі,  а  тому  вони  надають

              повідомленню старослов’янського забарвлення.
                     Потрібно  розрізняти  чужомовні  омонімічні  префікси  пре-
              (позначає  передування)  та  про-  (вказує  на  подібність),  а  також
              власне  українські  префікси  пре-  та  про-  (прекрасний  –

              препозитивний, проведений – промонархічний).
                     Помилковонебезпечними  при  написанні  суфіксів  є  такі
              випадки:  а)  написання  у  прикметниках  суфікса,  який  має

              фонетичний  варіант  [н’]  (наприклад,  житній,  самобутній,
              вчорашній  тощо);  б)  в  іменниках  четвертої  відміни  при
              відмінюванні  з’являються  суфікси,  вживання  яких  необов’язкове
              (плем’ям – племенем).

                     Хоча деякі суфікси вважають нормативними, проте сферу їх
              вживання  слід  різко  звужувати,  оскільки  вони  невластиві
              українській  мові:  -овк  (маршировка  –  марширування),  -ир

              (компостирування  –  компостування),  -юч  (командуючий  –
              командувач,  завідуючий  –  завідувач).У  писемних  стилях
              української  мови  дуже  продуктивними  є  суфікси  –  -анн,  що

              позначають назви процесів (верстання).
   68   69   70   71   72   73   74   75   76   77   78