Page 33 - 4185

33

2.4.2 Класичне редагування
На етапі класичного редагування, забезпечуючи потребу галузі

суспільного виробництва (видавничої справи) отримувати фахівців
потрібної кваліфікації, розпочалася і здійснюється дотепер

підготовка у вищих і середніх закладах освіти редакторів та
коректорів-професіоналів. Редакторів-професіоналів готували в
закладах освіти двох напрямів: на факультетах журналістики
університетів (звідси виходили переважно редактори

публіцистичної літератури і редактори радіо й телебачення), а також
у поліграфічних університетах (тут найчастіше готували редакторів
для книжкових видавництв – художніх та науково-технічних).

На цьому етапі в науковій та навчальній літературі було
зафіксовано переліки основних тем, які повинна висвітлювати
теорія редагування, описано його основні методи, сформовано
множину найчастіше вживаних норм.

Класична теорія редагування розвивалася в кількох напрямах:
як організаційно-технічна, творча, лінгвістична, політична і
нормативна наука. Ці напрями створили різні підходи до

редагування: від зведення його до елементарно простих операцій
під час виправлення тексту і аж до повного ототожнення з
творчістю, яку можна ілюструвати на окремих прикладах, але
неможливо вивчити.

Від самого початку в розвитку редагування на європейському
та американському континентах була певна різниця, що стосувалася

акцентування окремих напрямів досліджень: на європейському
континенті дбали насамперед про соціальні та лінгвістичні норми
редагування, а на американському – про психолінгвістичні та
поліграфічні, а також про видавничу діяльність.

У кінці 90-х років у класичній едитології виникла криза.
Відбулося це внаслідок широкого впровадження персональних
комп'ютерів у щоденне життя суспільства. Автори почали

набирати тексти повідомлень за допомогою комп'ютерів і зберігати
їх на комп'ютерних носіях інформації. ЗМІ почали в повному
обсязі здійснювати комп'ютеризоване редагування і верстання
видань за допомогою ПС.

Криза розвинулася в двох аспектах: теоретичному й
практичному. Теоретична криза виражалась у неспроможності
класичної едитології пояснити можливість контролю дотримання

норм у повідомленнях за допомогою комп'ютерів і в частковому чи