Page 31 - 4185
P. 31

31

              механізмам дали всесвітньо відомі психологи Ж. Піаже (Франція)
              та Л. Виготський (Росія), які відкрили внутрішню мову людини й
              розпочали її дослідження.
              Учені виявили також, що речення у повідомленнях складаються з

              двох частин: та, в якій є відома реципієнтові інформація (тема), і
              та, в якій є інформація, не відома реципієнтові (рема). Вчення про
              такий  поділ  речення  (актуальне  членування  речення)  розробив

              чеський лінгвіст В. Матезіус.
                     Поряд  з  тим,  у  першій  половині  XX  ст.  в  мовознавстві
              виникла  теорія  функцій  мови  (Чехія),  а  також  була  суттєво
              вдосконалена  теорія  стилів  мовлення,  що  істотно  вплинуло  на

              розвиток теорії редагування.
                     Ріст  наукових  досліджень  та  кількості  засобів  масової
              інформації в другій половині XIX – першій половині XX ст. сприяв

              різкому збільшенню кількості публікацій (книг, журналів та газет).
              Так, поряд із науковими відкриттями у видавництвах відбувалося
              нагромадження емпіричних фактів редагування.

              Насамперед  виникла  потреба  у  формалізації  та  стандартизації  як
              повідомлень  у  цілому,  так  і  окремих  їх  елементів,  наприклад,
              викликали  появу  на  міжнародному  рівні  рекомендацій  щодо

              нормалізації  бібліографічних  описів  (англо-американська  та
              прусська  системи  правил).  Крім  того,  в  багатьох  країнах  було
              створено норми інженерної графіки, які застосовують звичайно і в
              наукових          повідомленнях.             З'явилися          також        уніфіковані

              термінологічні системи цілої низки наук.
                     Паралельно           йшло        нагромадження             соціальних          норм
              редагування. Зокрема в цей час створили теорію монопартійності

              преси, яка відігравала вирішальну роль у житті тоталітарних країн
              (більшовицький СРСР, гітлерівська Німеччина, фашистська Італія,
              тоталітарні  Китай,  Куба  та  ін.).  У  рамках  цієї  теорії  розвинулися
              вульгарні        методи        психологічного           впливу        на     реципієнтів

              (наприклад, геббельсівська теорія пропаганди). Водночас відбулося
              також  виділення  аспектів  редагування,  тобто  редагування
              літературного, політичного, наукового й технічного.

                     Суттєвий  внесок  у  нагромадження  редакційних  фактів
              зробили видатні письменники та вчені усього світу.
   26   27   28   29   30   31   32   33   34   35   36