Page 35 - 4185

35

Можливість виконання на комп'ютері деяких процесів
редагування й усвідомлення можливості часткової заміни людини-
редактора комп’ютером змусила дослідників переосмислити саму
суть процесу редагування. Зокрема, виявилося вкрай важливим

детально, крок за кроком, описати хоча б основні процедури, що їх
виконує під час опрацювання тексту редактор, і скласти їх
алгоритм (далі такий алгоритм може бути закодований будь-якою

мовою програмування, трансльований і виконаний на комп’ютері).
Такий алгоритмічний опис роботи редактора – це кібернетична
модель його виробничої діяльності. Таким чином, виникла
об'єктивна потреба описувати редагування методами точних наук,

а отже, воно стало об'єктом математичного моделювання. Сучасна
класична едитологія ще мало готова до моделювання редагування
методами точних наук. Адже цей період лише розпочався. Гадаємо,

що розв'язання задач моделювання лежатиме на перетині багатьох
як гуманітарних, так і точних наук. Одну з вирішальних ролей у
моделюванні редагування повинна відіграти така складова частина

сучасного мовознавства, як комп’ютерна лінгвістика.

2.5 Становлення редагування в Україні

У часи середньовіччя в Україні у великих майстернях, де
виготовляли рукописні книги, працювали так звані «справники»,

які звіряли переписані копії з оригіналами книг. Справники
виконували одночасно функції і коректора, і редактора, і
текстолога. Справником був і першодрукар І. Федоров, який
прибув в Україну (до Львова) з Москви. У Росії така праця дорого

обійшлася йому, оскільки саме через справництво І. Федоров був
змушений покинути Москву (в післямові до львівського
“Апостола” 1574 р. він вказував, що в Москві “граматики не

розуміють”; річ у тім, що І. Федоров заміняв у канонічних текстах
малозрозумілі слова на зрозуміліші, тобто виконував одне з
основних завдань редагування – адаптацію тексту).

У XVII ст. у друкарні Києво-Печерської лаври коректорів
називали “столпоправителями”, а у Львівській братській школі –
“дозорцями”. До їх обов’язків входило пильнувати, щоби текст,

схвалений справниками, друкарі правильно набрали. Як і в країнах
Європи, в Україні поряд із практикою видавничої справи в рамках
риторики ставили й деякі питання теорії опрацювання
повідомлень. Зокрема, у XVII – XVIII ст. І. Галятовський