Page 36 - 4185
P. 36

36

              підготував  трактат  “Наука,  елбо  способ  зложення  казання”,  Ф.
              Прокопович – професор Києво-Могилянської академії – підручник
              “Риторика”.  Ще  інші  підручники  риторики  написали  М.
              Довгалевський та Г. Сковорода.

                     У  XIX  ст.  українські  вчені  зробили  значний  внесок  у  збір
              закономірностей для майбутньої теорії редагування. Тут маємо на
              увазі  вже  згадану  теорію  значень  слова  видатного  українського

              мовознавця О. Потебні.
                     У  середині  XIX  ст.  відомим  видавцем  і  редактором  був  П.
              Куліш,  який  досконало  знав  українську  мову.  Правда,  його
              редакторська манера відзначалася, як можна сказати тепер, крайнім

              суб'єктивізмом  (він  виправляв  рукописи  на  свій  смак  і  розсуд).
              Значну роль у практиці редагування українських видань кінця XIX
              – початку XX ст. відіграв І. Франко. Дослідник його редакторської

              діяльності  Л.  Маляренко  окреслює  такі  принципи  діяльності
              І. Франка  як  редактора:  ідейна  спрямованість,  принциповість
              стосовно  суспільної  орієнтованості  видання,  правдивість  слова,

              колегіальність  у  прийнятті  редакційних  рішень,  планування
              редакційної  діяльності,  об’єктивний  відбір  авторів  та  матеріалів,
              повага  до  індивідуальної  творчої  манери  авторів,  тісний  зв’язок

              редактора  з  авторами  і  (якщо  можливо)  узгодження  з  ними
              виправлень.
                     І.  Франко  як  редактор  сформулював  свої  вимоги  до  видань
              дитячої  та  шкільної  літератури,  наукових  та  художніх  творів,  а

              особливо  –  перекладів  зарубіжної  класики  українською  мовою.
              Надзвичайно колоритними є спогади про будні редакторської праці
              І. Франка, які М. Рудницький записав у В. Стефаника.

                     У  час  входження  України  до  складу  Російської  та  Австро-
              Угорської імперій видавнича справа розвивалася мало. Українська
              мова,  зокрема  в  Росії,  була  заборонена,  а  значить,  друковану
              продукцію  нею  не  публікували.  У  час  боротьби  за  незалежність

              Української держави в  журналі  “Книгарь”, що  виходив  у  Києві в
              1917  –  1920  р.,  вчені-дослідники  порушують  низку  проблем
              редагування, зокрема: композиція видань навчальної та популярної

              літератури; нормованість мови; дослідження видавничої діяльності
              відомих представників української культури та ін.
                     Визначну  роль  у  видавничій  справі  в  період  20–30-х  років

              відіграють  видатні  вчені  М.  Грушевський  та  І.  Огієнко.  Зокрема,
              М. Грушевський             був      одним        із     фундаторів         українського
   31   32   33   34   35   36   37   38   39   40   41