Page 32 - 4185
P. 32

32

                     2.4 Період функціонування редагування як науки

                     2.4.1  Виникнення теорії редагування

              На  початку  20–30-х  років  XX  ст.  кількість  ЗМІ  у  світі  значно
              зросла.  Генерування  повідомлень  (художня,  публіцистична  й
              наукова  творчість)  перетворилося  на  окрему  галузь  суспільного

              виробництва.  Праця  редактора  і  коректора  стала  широко
              розповсюдженою професією. Поряд із тим, від середини XIX ст. до
              кінця  30-х  років  XX  ст.  емпіричних  редакційних  фактів  та

              наукових відкриттів нагромадилося стільки, що об'єктивно виникла
              потреба в їх класифікації, систематизації, узагальненні, фаховому
              поясненні,  обґрунтуванні  та  виробленні  методик  застосування  на

              практиці.  Іншими  словами,  виникла  об'єктивна  потреба  у
              формуванні  теорії  редагування.  На  цьому  етапі  кардинальним
              відкриттям стало дослідження і виявлення в 30–40-х роках рівнів

              складності  (читабельності;  англ.  readability)  текстів  повідомлень,
              проведене         в     лабораторіях           педагогічних          закладів        США.
              Дослідження, зокрема Р. Флеша, Е. Дейла та Дж. Челла, дали змогу
              визначити  рівні  складності  тексту,  оцінити  її  кількісними

              показниками,  а  також  виявили  її  різновиди  (синтаксичну  та
              семантичну).  Таким  рівням  складності  у  відповідність  було
              поставлено  чітко  визначені  групи  реципієнтів,  які  можуть  її

              ефективно сприймати.
                     Спершу редагування як науку формували окремі наукові статті.
              Проте  необхідність  підготовки  редакторів  у  вищих  закладах  освіти
              викликала  появу  монографій,  перші  з  яких  з’явилися  в  Європі  та

              Америці  на  початку  50-х  років.  На  основі  монографій  почали
              готувати  перші  навчальні  посібники  й  підручники.  Наукова  та
              навчальна  література  додатково  підштовхнула  розвиток  теорії

              редагування.
                     Таким  чином,  у  кінці  50-х  років  XX  ст.  велика  кількість
              редакційних  фактів,  наукових  відкриттів  та  потреби  видавничої

              практики  визначили  перехід  від  кількісних  змін  до  якісних.  На
              основі досягнень низки фундаментальних і на перетині суспільних
              та  інформологічних  наук  виникла  нова  прикладна  наука  –

              едитологія, об’єктом вивчення якої став видавничий процес у ЗМІ.
              Найбільшою  складовою  частиною  едитології  стала  теорія
              редагування.
   27   28   29   30   31   32   33   34   35   36   37