Page 12 - 4185

12

публікування (оприлюднення). Теорія видавничої справи
розпадається на такі складові, як: основи видавничої справи (етапи
видавничого процесу; типологія повідомлень, оригіналів, видань і
передач; будова повідомлень, оригіналів, видань і передач;

типологія авторів і реципієнтів; будова ЗМІ), теорія видавничої та
редакційної діяльності, видавничий маркетинг (ринкознавство),
видавничий менеджмент (організація та керування у видавничій

справі), стандартизація видавничої справи.
Теорія редагування як складова едитології досліджує
методологічні засади безпосередньої підготовки повідомлень до
публікування (редагування). Вона включає систему знань про

практику редагування – правила внесення змін безпосередньо в
саме повідомлення. Теорія редагування описує, зокрема у формі
аксіом, законів, закономірностей, методів, методик, норм тощо,

пояснює та прогнозує функціонування тих суб'єктів та об'єктів, що
беруть участь у процесі редагування.
Теорію редагування поділяють на:

– теорію загального нормативного редагування;
– теорію загального творчого редагування;
– теорію галузевого нормативного редагування;

– теорію галузевого творчого редагування.
До навчальних едитологічних дисциплін належать:
– загальне редагування;
– літературне редагування;

– галузеве редагування;
– видавнича діяльність;
– творче редагування.

Едитологія розташована на перетині інформологічних та
суспільних наук, тобто є одночасно і суспільною, й
інформологічною наукою (рис. 1.1).
На відміну від інформологічних, які належать до числа

фундаментальних, едитологія належить до прикладних наук. Це
означає, що вона використовує на практиці ті закони,
закономірності й положення, які інші фундаментальні науки

встановили суто теоретично, тобто незалежно від можливості
практичного застосування.