Page 14 - 4185

14

процесори, поліграфічні системи, системи оптичного й аудіального
читання, системи опрацювання ілюстрацій, НТМL-редактори,
системи цифрового друку) едитологія взаємодіє також і з
кібернетикою.

1.2 Визначення редагування

Існує низка визначень редагування:
– редагування (лат. – впорядкований) – вид фахової діяльності,
пов’язаної з підготовкою до випуску у світ творів друку та

аудіовізуальної продукції;
– pедагування – виробничий процес опрацювання повідомлень у
ЗМІ;

– редагування – перевірка (перегляд, аналіз, контроль) і
виправлення повідомлень під час їх готування до опублікування;
– редагування – вид аналітико-синтетичного опрацювання текстів

документів, у процесі якого текст документа приводять у
відповідність до чинних норм, а також здійснюють його творчу
оптимізацію, тобто удосконалення.
Як зауважує З. І. Партико, редагування – аж ніяк не

„наукотворча примха” людей. Воно існує тому, що автор і
реципієнт об’єктивно через відсутність зворотнього зв’язку не
можуть спілкуватися з потрібною ефективністю. Для її підвищення

потрібні редактори, а редакторам необхідна наукова теорія, яка
давала б змогу досягти цієї ефективності.

1.3 Об'єкт редагування

Об’єкт редагування – це об’єкт, над яким здійснюються

операції редагування. Об’єктами редагування можуть виступати:
– авторський оригінал, що містить текстову, ілюстраційну, аудіо-
чи відеочастини;

– видавничий оригінал, конструкція видання, проект видання,
наклад видання;
– переклад авторського оригіналу.
У видавничому процесі об'єкти редагування (авторський

оригінал, видавничий оригінал, конструкція видання та проект
видання) традиційно фіксують на папері. Проте останнім часом
внаслідок широкого використання у видавничій справі комп'ютерів

автори дедалі частіше подають авторські оригінали не тільки на
паперових, а паралельно і на комп'ютерних (наприклад, дискетах)