Page 11 - 4185
P. 11

11

                     Едитологія  виникла  на  базі  традиційного  видавничого
              процесу,  що  ґрунтувався  на  “металевій”  технології  підготовки
              паперових  видань  (спочатку –  видання  книг,  потім –  газет  і
              журналів).  Проте  після  виникнення  радіо  й  телебачення значну

              частину  методів  видавничого  процесу,  а  також  методів
              редагування  почали  використовувати  під  час  підготовки  радіо-  й
              телепередач в радійному і телевізійному процесах.

                     У  наш  час  едитологія  охоплює  підготовку  аудіокниг  й
              відеокниг,  а  також  періодичних  і  продовжуваних  видань  на
              електронних (цифрових) носіях в мережі Інтернет.
                     В  Україні  у  науковий  обіг  термін  запровадив  М. Д. Феллер,

              який  висловив  думку  про  доцільність  назвати  науку  про
                                                 1
              редагування едитологією .
                     Об'єктом  едитології  є  видавничий,  частково  радійний  і

              телевізійний процеси, та проходження ними повідомлень.
                     Предметом  едитології  є  типологія  і  будова  повідомлень,
              оригіналів,  видань  і  передач;  видавнича  і  редакційна  діяльність;

              видавничий  маркетинг  (ринкознавство);  видавничий  менеджмент
              (організація  та  керування  у  видавничій  справі);  стандартизація
              видавничої          справи;        процеси        редагування,           зокрема        їхні

              методологічні  засади  (постулати,  закони,  закономірності,  методи,
              методики, норми, творчі процеси).
                     Метою  едитології  є  вироблення  науково  обґрунтованих
              рекомендацій  для  ефективного  опрацювання  суспільно  важливих

              повідомлень.
                     З Партико виокремлює в едитології такі складові:
               1) теорія видавничої справи й теорія редагування;

               2) едитологія  загальна  (не  залежить  від  виду  повідомлень)  й
                  едитологія галузева (залежить від виду повідомлень);
               3) едитологія нормативна (описує типові процедури опрацювання
                  повідомлень,  що  базуються  на  нормативних  документах —

                  законах,  стандартах,  правилах  тощо)  й  едитологія  творча
                  (описує  не  типові,  а  творчі  методи  в  процесах  публікування  й
                  редагування повідомлень).

                     Теорія  видавничої  справи —  складова  едитології,  яка
              досліджує  методологічні  засади  процесів,  що  опосередковано
              (організаційно)          пов'язані        з     готуванням          повідомлень           до


              1
                 М.  Тимошик  вважає,  що  термін  "едитологія"  навряд  чи  є  вдалим  в
              українській терміносистемі.
   6   7   8   9   10   11   12   13   14   15   16