Page 60 - 4163

Під суспільними, або суспільно необхідними, затратами (СНЗТ) розуміють затрати
абстрактної (безвідносно до фаху) минулої та живої праці, яка необхідна суспільству, для
виготовлення одиниці певного виду товару потрібної якості при досягнутому рівні розвитку
виробництва. Суспільне необхідні затрати становлять вартість товару W  C  q , де с – вартість
спожитих засобів виробництва; q – нова вартість, створена живою працею.
На певному історичному етапі еволюції виробництва знаряддя праці та технологія
досягають розвитку, який дає змогу людині створювати за робочий день вартість більшу, ніж
потрібно для її відтворення. Тому новостворена вартість містить у собі вартість необхідного і
додаткового продукту: q  V  m, де V – вартість необхідного продукту (вартісний еквівалент
продукту, що йде на відтворення виробника); m – вартість додаткового продукту (приріст
вартості над вартістю необхідного продукту).
Зміна вмісту новоствореної вартості видозмінює формулу вартості товару. Вона набуває
такого вигляду:
W  C  V  m
Основою формування суспільних затрат (вартості виробництва товару) є індивідуальні
затрати праці виробників, що функціонують у галузі. У дійсності товари виготовляються на
окремих підприємствах, розміри та техніко-технологічне оснащення яких різні. Тому й затрати
праці при виготовленні одиниці продукції у них будуть різними. Але на ринку всі ідентичні
товари виступають єдиною масою і незалежно від затраченої кожним індивідуальним
виробником праці продаються за єдиною ціною. Тобто ринок знеособлює затрати, усереднює їх
і тим самим визначає, яку кількість праці коштує виробництво даного товару суспільству.
Суспільні затрати завжди тяжіють до індивідуальних затрат праці на тих підприємствах,
які поставляють на ринок більшу масу продукції. Саме їх затрати точніше відображають типові
або суспільно нормальні на даний конкретний час умови виробництва (якість і рівень технічної
оснащеності, рівень інтенсивності та продуктивності праці, кваліфікації робітників тощо). Тому
суспільні затрати визначатиме не середня арифметична, а середня зважена величина з різних
індивідуальних затрат праці, яка враховує питому вагу продукції окремих виробників у
загальному обсязі її виробництва. Така середня зважена матиме вигляд:
n
 W * V
W * V W * V ... W * V i i
W  1 1 2 2 n n   i 1
V V ... V n
1 2 n  V i
 i 1
де W1, W2, … Wn —затрати минулої та живої праці окремих підприємств на виробництво
одиниці даного виду товару; VI, V 2, ..., v п —кількість вироблених підприємством одиниць даного
товару за визначений проміжок часу; n – кількість підприємств, що виготовляють даний товар.
Формування середньої зваженої величини остаточно відбувається на ринку в процесі
конкуренції виробників. І вирішальне значення у такому формуванні відіграють не стільки
кількість підприємств або чисельність зайнятих на них робітників, скільки обсяги вироблюваної
підприємствами продукції. Залежно від того, частка яких підприємств у загальному виробництві
певного товару переважає на даний час, суспільні затрати праці наближатимуться до
індивідуальних затрат праці групи кращих, середніх або гірших підприємств.
За умов ринкової економіки від суспільних затрат, що формує ринок, відокремлюються
затрати на виробництво кожного підприємства. Затрати підприємства є дійсними матеріальними
затратами на виготовлення товару, які складаються із затрат засобів і предметів праці, а також
затрат на заробітну плату, науково-дослідні та проектно-конструкторські роботи тощо.
Додатковий продукт виробляється на підприємствах завдяки винятковій властивості робочої
сили створювати продукт більший, ніж потрібно для її відтворення. Тому підприємство не несе
матеріальних затрат на виробництво додаткового продукту. Але його враховують затрати
суспільства. Затрати суспільства кількісно перевищують. затрати підприємства на величину

60