Page 62 - 4163

За статтями калькуляції: сировина і матеріали; паливо і електроенергія на виробничі
потреби; заробітна плата робітників: основна і додаткова; відрахування на соціальне
страхування; затрати на підготовку й освоєння виробництва; затрати на утримання й
експлуатацію устаткування; затрати на управління цехом, підприємством; затрати від браку;
інші затрати: виробничого призначення, невиробничого призначення.
Структура собівартості за елементами затрат характеризує загальний економічний стан
підприємства, висвітлює джерела перевитрат або економії, а також виявляє загальні погреби
підприємства у матеріальних, трудових, фінансових ресурсах для їх дальшого збалансування з
усіма розділами виробничої програми. Структура собівартості за елементами затрат
визначається у розрахунку на повний обсяг виробництва.
Формування структури собівартості за статтями калькуляції має іншу мету. За її
допомогою визначають вплив на величину собівартості перевищення строків освоєння випуску
нової продукції, зміни обсягів виробництва, втрат від простоїв, браку, рекламацій тощо. Тому у
цій структурі собівартості затрати уособлюються, групуються залежно від призначення та
суб'єкта їх здійснення.
Витрати підприємства - це платежі, які необхідно здійснити для придбання та зберігання
в своєму розпорядженні необхідної кількості ресурсів (капіталу, сировини, робочої сили,
підприємницької енергії). Вони поділяються на зовнішні і внутрішні. Зовнішні - плата за
ресурси тим постачальникам, які не є власниками даного підприємства. Внутрішні - витрати на
власний ресурс, який самостійно використовується (рента за землю, що належить власнику
фірми, оплата його праці). При цьому винагороду, яку одержує підприємець, ще називають
нормальним прибутком.
Водночас це і так звані економічні або поставлені в обов’язок витрати ресурсів, вибраних
для виробництва даного товару, які дорівнюють їх вартості при кращому з усіх можливих
варіантів використання.
Витрати підприємства також розрізняються як постійні і змінні. До постійних належать
затрати, на загальну величину яких не впливають обсяги виробництва. Вони залишаються
незмінюваними для діючого підприємства. Це затрати на виплату оренди (якщо орендуються
приміщення, споруди, земля, засоби виробництва), сплата процентів за кредит, заробітна плата
службовців, затрати на освітлення, опалення тощо.
Змінювані затрати прямо залежать від обсягів виробництва, хоча у розрахунку на
одиницю продукції вони за інших рівних умов залишаються незмінюваними. Це затрати на
сировину, матеріали, тару, паливо, електроенергію, інші затрати чисто виробничого
призначення. При будь-якому конкретному обсязі виробництва змінні затрати разом із
постійними затратами становлять валові затрати підприємства.
Головне функціональне призначення поділу затрат на постійні і змінні затрати полягає у
забезпеченні розрахункової основи для встановлення фірмою ціни, за якою вона пропонуватиме
свою продукцію на ринку. Поділ, зокрема, дає змогу дослідити, як зростання обсягів реалізації
впливатиме на загальні розміри затрат і грошові надходження фірми, визначити, з яких обсягів
при бажаній для фірми ціні виробництво почне давати прибуток, у тому числі так званий
цільовий (потрібний фірмі).
Безумовно, ринок може «не погодитися» з ціною, запропонованою фірмою, і скоригувати її
у той чи інший бік. Якщо у фірми з'явиться можливість продавати продукцію за вищою ціною,
то для одержання цільового прибутку необов'язково виробляти попередньо визначену кількість
продукції. Розміри скорочення виробництва дають змогу з'ясувати залежність між масою товару
та виручкою від її продажу; обчислити необхідний приріст виробництва і реалізації за умов,
коли ринкова ціна виявиться меншою від встановленої фірмою.
Але при цьому не виключено, що у фірми просто не вистачить можливостей для
нарощування виробництва до потрібного рівня, або збільшення товарної маси, навіть відносно
невелике викличе обвальне падіння цін. Тут багато залежить від еластичності попиту та

62