Page 56 - 4163

Функцією грошей на першій стадії є забезпечення поєднання засобів виробництва і робочої
сили. Кожний історичний спосіб виробництва має свій специфічний спосіб їх поєднання.
Наприклад, за умов капіталізму процес виробництва може відбутися лише тоді, коли власник
грошей – капіталіст купує робочу силу й засоби виробництва.
Особливий характер і спосіб, яким здійснюється поєднання факторів виробництва,
зумовлює різні економічні епохи суспільного ладу (рабовласницький, феодальний. і
капіталістичний лад) та їх різні перехідні форми.
Функція продуктивних фондів полягає у створенні споживних вартостей і додаткової
вартості.
Функція товарних фондів полягає в їх зворотному перетворенні на гроші. Щоб дійти до
споживача, товари обов'язково повинні бути реалізовані, перетворені на грот і.
Виробничі фонди постійно й одночасно перебувають у всіх трьох формах. Гроші
перетворюються у засоби виробництва і робочу силу, останні перетворюються в товар, а товар –
у гроші. Виконавши свою функцію, кожна з трьох форм переходить у наступну. Цим
забезпечується безперервність процесу виробництва. Але у дійсності з різних причин
безперервність процесу може порушуватися на певній стадії. Якщо, наприклад, товари не
реалізовані (III стадія), тобто не продані, то порушується і перша стадія – неможливо придбати
нові засоби виробництва і виплатити зарплату; або неможливо придбати матеріали через їх
відсутність чи підвищення цін тощо.
Будь-який процес суспільного виробництва є нерозривною єдністю процесу виробництва і
процесу обігу. Існує дві точки зору на їхнє співвідношення. З марксистського погляду
вирішальну роль відіграє сфера виробництва, де діє продуктивний капітал. Ті соціально-
економічні процеси, які відбуваються у сфері обігу, визначаються формою власності у сфері
виробництва: яка форма виробництва, така й форма обігу.
Інша точка зору, яка одержала назву «мінової концепції», полягає в тому, що вирішальну
роль відіграють сфера обігу, товарно-грошові, ринкові відносини. Нібито у процесі виробництва
люди мають справу з природою, тут виникають технічні, а не економічні відносини. Економічні
відносини починаються там, де речі обмінюються, тобто у сфері обігу, ринку. За допомогою цін,
грошей відбувається обмін товарів, регулювання економіки. Отже, економічні відносини
зводяться до мінових відносин, які нібито є основною сферою економіки. Найвідомішим
теоретиком мінової (ринкової) економіки нині є П. Самуельсон. Його праця, що одержала назву
«економікс», домінує у країнах Заходу і набула поширення в Україні.
Розглянемо докладніше взаємозв'язок виробництва й обігу. Процес обігу має двоїстий
характер. З одного боку, обіг є рухом споживних вартостей – засобів виробництва і предметів
особистого вжитку – від виробника до споживача. Тут відбувається передача права власності від
виробника до споживача. З другого боку, обіг є зміною форм вартості – перетворенням товарної
форми у грошову (Т – Г) і грошової у товарну (Г – Т).
Обіг як передача права власності і як зміна форми вартості вимагає затрат уречевленої та
живої праці, які утворюють затрати обігу. Розрізняють два види затрат обігу додаткові і чисті.
Додаткові затрати обігу – це затрати, пов'язані з транспортуванням товарів, їх зберіганням,
доробкою і т. д. За своїм характером ці операції с: виробничими, хоч і відбуваються у сфері
обігу. Чисті затрати обігу – це затрати, пов'язані із зміною форми вартості, тобто купівлею-
продажем. До них слід віднести затрати, пов'язані з утриманням магазинів, бухгалтерій,
оплатою праці торговельних працівників, затрати на рекламу, випуск каталогів і довідників і т.
д. До чистих затрат обігу включають також затрати, пов'язані із забезпеченням грошового обігу і
карбуванням монет, випуском паперових знаків тощо.
Обігом виробничих фондів підприємства називається їх кругообігом, взятий не як
окремий акт, а як процес, що постійно відновлюється.
Обіг фондів відбувається у часі. Час обігу фондів – це час від моменту авансування фондів
у грошовій формі до моменту повернення їх у тій же формі. Якщо, наприклад, засновники
підприємства авансували 10 млн. дол., то через деякий час, скажімо, три роки, ця сума

56