Page 65 - 4163

особа (сім'я), якщо вона займається індивідуальною виробничою діяльністю власними засобами
виробництва. Ні форма власності, ні форма господарювання не можуть скасувати об'єктивних
потреб розширеного відтворення. Для підприємця як власника засобів виробництва (яким може
бути і виробничий колектив) заробітна плата виступає прямими затратами на виробництво. У
зв'язку з цим у господарській практиці її разом із затратами засобів виробництва відносять на
собівартість (С+V), а прибуток розглядають як різницю між сумою продажів і собівартістю
продукції: (С+V+Ро) – (С+V) = Ро, або, що у принципі те саме, як різницю між ціною продажу
(оптовою ціною підприємства) і собівартістю.
Таке трактування прибутку є справедливим з позицій механізму його вилучення чи
кількісного визначення, але далеко неповним, оскільки не розкриває джерела його утворення.
Якщо прибуток розглядати як різницю між виручкою від реалізації та собівартістю продукції, то
складається враження, що він народжується у сфері обігу. Насправді, поза обігом прибуток
виникнути не може, бо неможливо його одержати, не продавши товар. Але це зовсім не свідчить
про те, що джерелом прибутку є обіг.
З викладеного зрозуміло, що своїм корінням прибуток сягає у виробництво, де створюється
додатковий продукт. Під час продажу товару втілена у ньому вартість додаткового продукту
реалізується як надлишок грошей над їх затратами, що пішли на виготовлення товару, тобто як
прибуток. І зовсім не обов'язково величина прибутку дорівнюватиме вартості додаткового
продукту. За умов функціонування виробника на суспільне нормальному рівні все залежатиме
від висоти ціни на його товар, а вона – від кон'юнктури ринку. Несприятлива кон'юнктура не
дасть змоги через низьку ціну одержати у вигляді прибутку всю втілену у товарі вартість
додаткового продукту. Недоодержану одним суб'єктом частину вартості додаткового продукту
ринок перерозподілить іншому, на продукцію якого на даний час склався високий попит. Тому
останній реалізує як прибуток і свою, і частину чужої вартості додаткового продукту.
Одержати у вигляді прибутку еквівалент вартості додаткового продукту, втіленого
виробником у товарі, можна лише тоді, якщо збігаються: індивідуальні затрати праці виробника
з галузевими середньозваженими; органічна будова виробничих фондів галузі із
середньосуспільною; пропозиція певного товару з попитом на нього. В усіх інших випадках
ціни перерозподілятимуть додатковий продукт. Такі об'єктивні закономірності ринкової
економіки. Все це дає підстави стверджувати, що прибуток є похідною від вартості додаткового
продукту або формою існування останнього за умов товарного виробництва, формою, яка
утворюється під час продажу товару. Ці сутнісні (якісні) сторони прибутку у концентрованому
вигляді відображає його визначення як реалізованої вартості додаткового продукту. Кількісно
прибуток є різницею між сумою продажів і собівартістю продукції.
Прибуток завжди належить власнику засобів виробництва, оскільки привласнення
прибутку є однією з основних форм економічної реалізації власності. Це стосується будь-якої
форми власності. Власник має беззаперечне право розпоряджатися прибутком на свій розсуд.
Але він не може дозволити собі весь або переважну частину прибутку використати на особисте
споживання, тобто «проїсти». Практика західних країн свідчить, що власники (а серед них все
більшого поширення набувають власники колективні, у тому числі за участю трудівників)
використовують прибуток на розширення та технічну реконструкцію виробництва, підготовку
та перепідготовку кадрів, соціальні потреби колективу фірми, його преміювання, на охорону
праці, доброчинні фонди і т. д., не кажучи вже про сплату податків, процентів за кредит тощо.
Отже, використати весь або переважну частину прибутку на власне споживання приватний
власник просто не може.
Сучасні економічні школи розрізняють нормальний і економічний прибуток. При цьому
економічний прибуток - це загальний виторг, за відрахуванням усіх витрат (зовнішніх і
внутрішніх, включаючи в останні і нормальний прибуток підприємця).
Бухгалтерський прибуток - загальний виторг фірми за відрахуванням зовнішніх витрат.
Приблизно за такими напрямами розподіляється зараз прибуток підприємств в Україні.
Після всіх необхідних відрахувань (розрахунки з державним бюджетом і вищими органами

65