Page 64 - 4163

Монопольно високий прибуток привласнюють наймогутніші компанії, оскільки вони
посідають монопольне становище у сфері виробництва та у сфері обігу. З урахуванням цього
формулюється сучасне визначення ціни.
Ціна – грошове вираження монопольної ціни виробництва, в якій відображається дія
законів вартості, додаткової вартості, монополізації виробництва, попиту та пропозиції,
панування групових монополій (олігополій).
Економічна роль ціни реалізується через виконувані нею функції: облікову; розподільну;
стимулюючу.
Облікова функція ціни полягає у тому, що вона виступає засобом обліку суспільне
корисної праці, тобто величини, яка поряд із суспільне нормальними затратами на виробництво
й реалізацію враховує комплекс інших факторів, що зумовлюють суспільну потребу у певному
товарі. Праця, що перевищує такий суспільний норматив, є марно затраченою пращею. Ринок
(споживачі) її не визнає.
Ціни виконують розподільну функцію, перерозподіляючи вартість додаткового продукту
між виробниками в середині галузі у процесі утворення вартості виробництва або між галузями
при формуванні ринкової вартості.
Розподіляти та перерозподіляти вартість між галузями, сферами, соціальними групами
ціни будуть і у випадку їх штучного відриву від власної економічної основи. Протягом всієї
історії існування державної системи цін за її допомогою здійснювався перерозподіл вартості із
сільського господарства, легкої та харчової промисловості у галузі важкої індустрії та
машинобудування.
Стимулюючу функцію здатні нормально виконувати лише економічно обґрунтовані ціни,
що базуються на ринковій вартості. Вони забезпечують усім нормально працюючим
підприємствам відшкодування затрат і прибуток, достатній для господарювання на комерційній
основі.
3а таких цін додатковий прибуток може утворитись, якщо індивідуальна собівартість буде
меншою від суспільної, що міститься у ціні. Прагнення одержати додатковий прибуток, а з ним і
переваги у споживанні, соціальному розвитку спонукають виробників до зниження собівартості
вироблюваної продукції, впровадження техніко-технологічних і організаційних нововведень,
переходу до випуску нової продукції з більш високими споживчими властивостями. Так ціни
стимулюють НТП, сприяють розвитку і вдосконаленню виробництва, зростанню його
ефективності.
Поряд з економічними ринкова ціна виконує і повну соціальну функцію. Врівноважуючи
купівельноспроможний попит з наявною масою товарів, ціна створює економічну ситуацію, за
якої товар завжди є на полицях магазинів і у цьому розумінні стає рівнодоступним для кожного
члена суспільства. Більше того, ринкова ціна дає змогу усунути таке соціальне шкідливе явище,
як нерівність (часом кричущу) у споживанні життєвих благ, що спричинює постійну
напруженість у суспільстві.

7.3. Прибуток, його норма і фактори підвищення

Реалізуючи виготовлений товар на ринку, підприємство одержує певну кількість грошей,
які є ринковою вартістю продукції (с+v+Ро) дістали назву «суми продажів» або «валової
виручки». Після заміщення з цієї виручки вартості спожитих засобів виробництва (с)
залишаються кошти, що становлять вартість реалізованого чистого (створеного живою працею)
продукту, або новостворену (добавлену) вартість v+Ро. Новостворена вартість є тією
величиною, яка, власне, й забезпечує самостійну життєдіяльність підприємства, дає змогу
вдосконалювати, розвивати його економічну і соціальну базу.
Частина коштів новоствореної вартості, що репрезентує необхідний продукт (V),
спрямовується на формування фонду заробітної плати робітників і службовців. Інша е
прибутком підприємства. Такий поділ новоствореної вартості повинна здійснювати й окрема

64