Page 132 - 4163

Фінанси населення – це грошові ресурси, що формуються у мешканців країни з доходів,
отриманих від трудової та підприємницької діяльності або зі спадщини, і спрямовуються на
примноження їх власності. Складовою фінансів населення є фінанси домашніх господарств.
Крім названих елементів фінансової системи, виділяються фінанси, пов’язані з особистим
та майновим страхуванням громадян. У процесі взаємодії всіх сфер і ланок фінансових
відносин, пов’язаних з комплексом відповідних форм і методів їх акумулювання, розподілу,
перерозподілу та використання, формується цілісна фінансова система.
Таким чином, ланками фінансової системи є: бюджети різних рівнів; фонди соціального,
майнового та особистого страхування; валютні резерви держави; грошові фонди юридичних
осіб, комерційних й некомерційних організацій; інші спеціальні грошові фонди.
Фінансова система держави відтворює всі процеси щодо розподілу й перерозподілу ВНП
(НД). Тому політика держави з приводу управління фінансовою системою є одним з важливих
регуляторів розвитку національної економіки.
Отже, заходи держави щодо мобілізації фінансових ресурсів, їх розподілу (перерозподілу)
та використання на основі фінансового законодавства називають фінансовою політикою
держави.
Напрямки фінансової політики залежать від економічного стану країни. Фінансова
політика складається з двох взаємопов’язаних напрямків діяльності держави: у сфері
оподаткування і регулювання структури державних доходів й видатків з метою впливу на
економіку (фіскальна політика) та у сфері регулювання бюджету (бюджетна політика).
Фіскальна політика (від лат. “fisc” – казна) – це сукупність заходів держави щодо
управління державними доходами й видатками та оподаткування з метою поліпшення
економічної ситуації.
Фіскальна політика (податково-бюджетна) передбачає використання можливостей уряду
стягувати податки і витрачати кошти державного бюджету для врегулювання рівня ділової
активності та вирішення різних соціальних проблем. Тобто, вона безпосередньо пов’язана з
державним бюджетом, державними грошовими доходами й витратами, а також податками.
Фіскальна політика об’єднує у собі бюджетну політику, політику доходів й видатків, а також
податкову політику.
Основною ланкою економічного регулювання національного господарства в системі
державних фінансів є державний бюджет.
Державний бюджет – це розпис (кошторис, баланс) грошових доходів й видатків держави.
Державний бюджет – це найбільший централізований грошовий фонд країни, що перебуває у
розпорядженні уряду.
Державний бюджет (з погляду суспільної форми) – це економічні відносини між
державою, з одного боку, фізичними та юридичними особами, з іншого, з приводу вилучення
(привласнення) в останніх частини необхідного та додаткового продукту (доходу) й розподілу
(перерозподілу) його відповідно до функцій держави. З погляду речового змісту державний
бюджет є річним планом акумуляції державних доходів та їх витрачання згідно з вимогами
Закону “Про державний бюджет”, що приймається парламентом.
Іншою мовою, державний бюджет – це грошові відносини, що складаються у держави з
фізичними та юридичними особами з приводу перерозподілу національного доходу у зв’язку з
концентрацією і використанням коштів для фінансування народного господарства; реалізації
соціальної політики; розвитку культури, освіти, медицини та, взагалі, нації; а також з приводу
забезпечення оборони країни та управління суспільством.
Державний бюджет балансується за доходами й видатками.
Доходи державного бюджету – це економічні відносини держави з підприємствами,
установами, організаціями і громадянами в процесі формування бюджетного фонду країни.
Видатки державного бюджету – це економічні відносини, що виникають між державою
та іншими суб’єктами господарювання з приводу розподілу фонду її (держави) грошових коштів
та його використання на потреби суспільства.

132