Page 137 - 4163

Однією з найважливіших тенденцій в еволюції економічної системи в багатьох
розвинутих країнах світу в останні два десятиріччя була тенденція до роздержавлення
економіки, складовою частиною якої є приватизація.
Роздержавлення – процес переходу державної власності в інші недержавні форми: приватну,
кооперативну, акціонерну та ін. Приватизація – перехід державної власності в руки окремої особи.
Отже, роздержавлення є більш місткою категорією, ніж приватизація (один з елементів
роздержавлення). Названі процеси – важлива закономірність розвитку економічних систем
певною мірою у розвинутих країнах світу і значною мірою економічно неминучої
трансформації командно-адміністративної економіки. У багатьох розвинутих країнах вони
були зумовлені кризою традиційних моделей соціально-економічного розвитку,
домінуванням у 80–90-х роках консервативної моделі змішаної економіки, про які йшлося
вище; у постсоціалістичних країнах – майже тотальним одержавленням економіки.
Наприкінці 70-х – у 80-х роках у деяких розвинутих капіталістичних країнах прокотилася
хвиля роздержавлення і приватизації (в окремих вона переривалася націоналізацією) деяких
галузей промисловості, підприємств, банківської сфери. Ця програма передбачає перехід у
недержавну власність електроенергетичних систем, аеропортів, нафтопромислів, залізниць,
охорони здоров'я. Аналогічна програма в Японії спрямована на продаж акцій державних
компаній залізничного транспорту, авіаліній, тютюнової промисловості, телефонно-
телеграфного зв'язку. У Великобританії денаціоналізація, що почалася в 1973 р., торкнулася
усіх підприємств служби зв'язку, автомобільної промисловості, транспорту, авіації,
металургійних підприємств, компаній паливних галузей промисловості, насамперед газової.
При здійсненні політики роздержавлення і приватизації у Великобританії уряд М. Тетчер
у 1979 р. проголосив своєю головною метою створення «демократії акціонерів». Цю ідею він
намагався реалізувати через продаж акцій приватним особам. Кількість акціонерів від 1979
до 1990 року зросла з 1,75 млн. до 5,7 млн. осіб. Всього тут налічується 11 млн. акціонерів, або
24% дорослого населення, а в 1979 р. їх було 7 %. Проте, у значної кількості «власників»
швидко зникла ейфорія від придбання акцій. Так, кількість акціонерів великих компаній за
півроку скоротилася на 50 % , 63 % капіталу приватизованої державної компанії «Брітіш аеро-
спейс» є власністю 143 акціонерів. Вартість портфелів акцій, які належать більшій частині
дрібних акціонерів, мізерна. Основними покупцями акцій стали фінансові інститути.
Аналогічні, процеси відбуваються й у Франції. Так, власниками акцій
денаціоналізованих компаній тут стали спочатку приблизно 6 млн. осіб. Але дрібні акціонери
не впливають на управління компаніями. Тому лише 15 осіб одержали право контролю за всіма
підприємствами денаціоналізованих галузей. Вони зосередили у своїх руках спочатку до 20 %
загальної кількості випущених акцій, а згодом ця частка значно зросла внаслідок продажу
акцій дрібними акціонерами. Тому «народний капіталізм», за словами французької газети
«Ліберасьйон», не надихає народні маси.
Внаслідок приватизації та роздержавлення широкі верстви населення не отримують
товари та послуги від державних підприємств за відносно дешевими цінами. Так, у США
уряд має намір передати у приватні руки 5 електроенергетичних систем на півдні та заході
країни. Мешканці цих районів платили за електроенергію від З до 4 центів за 1 кВт/год., а
середня ціна по країні перевищує 6 центів. Після денаціоналізації «Брітіш телеком»
підвищилися тарифи на телефонні розмови (тариф на трихвилинну розмову в пообідній час,
наприклад, зріс на 33 %).
Така політика значною мірою суперечить національним інтересам, оскільки внаслідок її
проведення стан державних фінансів погіршується, хоча однією з цілей приватизації було
проголошено скорочення дефіциту державного бюджету. Так, англійський уряд для
поліпшення становища державних фінансів провів денаціоналізацію підприємств
загальною вартістю 4,75 млрд. Фунтів стерлінгів. Але він втратив при цьому прибуток у
сумі 1,75 млрд. фунтів стерлінгів, який щорічно давали йому ці підприємства. Хоч у певні
періоди надходження від роздержавлення і приватизації покривали до 60 % дефіциту

137