Page 64 - ЛЕКЦІЯ 1

Проксеміка займається нормами просторової і часової організації спілкування.

Чим тісніші стосунки між людьми, тим менша просторова дистанція між ними в

процесі спілкування. Ця дистанція залежить від національних еталонів поведінки,

соціального статусу, віку, психологічних особливостей. Надто близька, як і

віддалена, дистанція негативно відбивається на ефекті спілкування. “Найближче”

спілкуються близькі знайомі, родичі. Збільшення міжособистісного простору може

викликати неприємні почуття. Зацікавлені один в одному співрозмовники

зменшують дистанцію спілкування, психічно тривожні намагаються збільшити

відстань. Жінки схильні перебувати дещо ближче до співрозмовника, ніж чоловіки.

Середньоєвропейські межі дистанції між співрозмовниками-друзями становлять

0,5-1,2 м (міжособиснісний простір), для неформальних соціальних та ділових

стосунків – 1,2-3,7 м (соціальний простір), простір більший ніж 3,7 м дає можливість

утриматися від спілкування або перевести його в площину формальних стосунків.

Міжособиснісний простір впливає на візуальний контакт (контакт очима).

Найінформативніший елемент зовнішнього вигляду людини – обличчя. Тому

візуальний контакт є надзвичайно важливим у невербальному спілкуванні. Фіксація

погляду на іншому означає не тільки зацікавленість, а й зосередженість. Але

пильний тривалий погляд на людину викликає в неї відчуття збентеженості й може

сприйматися як ознака ворожості. Взаємний візуальний контакт легше
підтримувати, обговорюючи приємні питання. З того, як люди дивляться один на

одного, можна з’ясувати, які між ними стосунки. Ми схильні довше дивитися на
тих, ким захоплюємося, уникаємо погляду в ситуації суперництва. Підтримання

візуального контакту допомагає партнеру відчути ставлення до нього
співрозмовника. Погляд може регулювати розмову. Коли один з учасників діалогу

закінчує говорити, то він дивиться на співрозмовника, очікуючи на продовження

бесіди.

Комунікативна взаємодія людей відбувається переважно у вербальній

(словесній) формі – процес мовного спілкування. Його особливість полягає в тому,

що воно за формою і за змістом спрямоване на іншу людину, включене в

комунікативний процес, є фактором комунікації. Вербальна комунікація може бути