Page 59 - ЛЕКЦІЯ 1

учбової діяльності і відносин між педагогом і студентами всередині студентського

колективу. Іншими словами, педагогічне спілкування – це спілкування педагога з

вихованцями в педагогічних цілях.

В практиці американських психологів Дж. Броффі і Т. Гудда “Відносини

вчителя і учня” відзначається, що педагоги частіше звертаються до своїх вихованців,

які викликають в них те чи інше емоційно-смислове відношення – симпатії,

антипатії, в той час як байдужі їм вихованці залишаються поза педагогічною

увагою. Виявляється, вчителі краще ставляться до більш “інтелектуальних”, більш

дисциплінованих. На другому місці – пасивно-залежні, спокійні. На третьому – ті,

що піддаються впливу, але погано управляємі. Найбільш нелюбими є незалежні,

активні і самовпевнені.

Більш високо оцінюються ті, що сидять на перших партах.

Американські вчені виявили три типи педагогів. “Проактивний вчитель”

ініціативний в організації спілкування, спілкування як групового так і парного

(вчитель-учень). Чітко індивідуалізує свої контакти з учнями.

“Реактивний вчитель” тоже гнучкий в своїх установках, але він внутрішньо

слабкий, підпорядкований “стихії спілкування”. Відмінність в його установках на

окремих учнів – не відмінність в його стратегії, а відмінність в поведінці самих

учнів. Іншими словами не він сам, а учні диктують характер його спілкування з
групою.

“Надреактивний” – замічає індивідуальні відмінності, але тут же будує зовсім
нереальну модель. Якщо учень трохи активніший за інших він бунтівник і хуліган, а

трохи пасивніший – ледачий. А видумує стереотипи, підганяючи під них реальних
учнів.

Яка ж структура педагогічного спілкування:

Це високий авторитет педагога. Критерієм авторитета в учнів – це любов до

вчителя.

Володіння психологією спілкування, тобто повинен бути гарно підготовленим.

Це досвід, тобто зразу уміння, а потім майстерність.