Page 62 - ЛЕКЦІЯ 1

породжують різну інтерпретацію тих самих понять, що вживаються в процесі

комунікації, але взагалі різні світовідчуття, світорозуміння.

Такі бар’єри породжені об’єктивними соціальними причинами, різною

приналежністю партнерів по комунікації до соціальних груп. Комунікація в цьому

випадку демонструє ту свою характеристику, що вона є лише сторона спілкування.

Звичайно, що процес комунікації здійснюється і при наявності цих бар’єрів: навіть

військові противники ведуть переговори. Але вся ситуація комунікативного акту

значно ускладнюється завдяки їх наявності.

З другого боку, бар’єри при комунікації можуть носити і більш виражений

психологічний характер: вони можуть виникнути або внаслідок індивідуальних

психологічних особливостей спілкуючих (наприклад, надзвичайна соромливість

одного із них, наявність у когось риси, що отримала назву “некомунікабельність”),

або через певні психологічні відносини: неприязні один до одного, недовіри тощо.

Все це з необхідністю ставить питання про навчання спілкування.

Сама інформація, яка виходить від комунікатора, може бути двох типів:

спонукальна і констатуюча.

Спонукальна інформація виражається в наказі, пораді, проханні. Вона

розрахована на те, щоб стимулювати якусь дію. Стимуляція, в свою чергу, може

бути різною. Це може бути активація, тобто спонукання до дії в певному напрямку.
Це може бути і інтердикція, тобто тоже спонукання, але яке забороняє небажані

види діяльності. Нарешті, це може бути дестабілізація – порушення деяких
автономних форм поведінки.

Констатуюча інформація виступає у формі повідомлення, вона поширена в
освітніх системах.

Комунікативний процес реалізується за допомогою певних засобів – знакових

систем. За критерієм знакових систем можна виділити невербальне та вербальне

спілкування.

Невербальне спілкування відбувається, як правило, неусвідомлено,

мимовільно. Хоча люди певним чином контролюють своє мовлення, можна шляхом

аналізу міміки, жестів, інтонації оцінити правильність, щирість мовної інформації.