Page 65 - ЛЕКЦІЯ 1

спрямована на окрему людину, певну групу, але в будь-якому разі вона має

діалоговий характер і являє собою постійні комунікативні акти.

У процесі спілкування мовлення виконує інформативну функцію. Виділяють

інформацію інструментальну, що стосується безпосередньо засобів розв’язання

певного завдання, експресивну, що торкається оцінок, емоційних зв’язків між

членами групи.

Мовлення є засобом емоційного впливу, який стимулює або гальмує дію

певного члена групи. Емоційно-позитивний вплив (заохочення) та емоційно-

негативний вплив (покарання) регулюють спільні дії партнерів. Акт вербальної

комунікації – це діалог, що складається з промовляння та слухання.

Велика увага зараз приділяється вмінню слухати. Результати досліджень

показують, що достатніми навичками вміння слухати володіє небагато людей.

Слухання – активний процес, що вимагає уваги.

У діалозі нас частіше цікавить те, чи зрозумів нас інший, ніж те, чи зрозуміли

ми його. Це деформує процес спілкування. Найкращий метод уникнути цього –

нерефлексивне слухання. Сутність його полягає у невтручанні в мову

співрозмовника (умовно-пасивне слухання). Залежно від ситуації під час не

рефлексивного слухання можуть виявлятися підтримка, схвалення, розуміння з

допомогою мінімальних відповідей, що допомагають продовжити бесіду (репліки
типу “так”, “розумію”, “це цікаво”). Такі нейтральні слова сприяють підтримці

розмови, знімають напруження.

7.2 Спілкування як взаємодія

Цей компонент структури спілкування пов’язаний з обміном діями між

людьми, з організацією їх спільної діяльності. У психології виділяють два типи

взаємодії – кооперативну і конкурентну. Кооперативна взаємодія спрямована на

підсилення контактів між людьми, на збільшення їх привабливості, а конкурентна –

на зменшення контактів і ступеню симпатії та привабливості людей.

Взаємодія – це організація спільної діяльності, яка має такі 3 форми

організації: