Page 67 - ЛЕКЦІЯ 1

Локус поведінки і контролю може бути зовнішнім і внутрішнім. Наприклад,

якщо у когось вирвалися брутальні слова під час суперечки, то пояснити це можна із

зовнішнього локусу оцінки, тобто це визначалося ситуацією зовнішніми умовами:

“Становище було нестерпне, не дивно, що людина зірвалася”, або із внутрішнього,

особистісного локусу оцінки , пояснюючи все рисами особистості: “Ця людина

взагалі невихована і брутальна”.

Маніпулятори схильні свої негативні дії виправдовувати зовнішнім локусом

оцінки, а подібні дії опонента – внутрішнім. Актуалізатори, оцінюючи більш

об’єктивно і себе, і інших, можуть вживати обидва локуси контролю в рівній мірі до

обох учасників конфлікту, намагаючись наблизитись до об’єктивного відображення

ситуації.

Друга важлива відмінність між двома типами конфлікту – готовність взяти

відповідальність на себе, а не перекладати її на іншого. Маніпулятори схильні

звинувачувати партнера, ображатися на нього. Для них визначити свою поведінку

неправильною – значить програти. Актуалізатори уникають засуджувати інших, а

шукають шляхи для виправлення становища.

Маніпулятивні конфлікти не будуть розв’язані доти, доки в них відсутнє

об’єктивне сприйняття ситуації.

Щоб конфлікт міг вирішитись, слід зробити його актуалізаторським, шукаючи
шляхи взаєморозуміння.

При аналізі різних типів взаємодії принципово важлива проблема змісту
діяльності, в рамках якої є ті чи інші види взаємодії.

Кооперативну форму взаємодії можна констатувати не лише в умовах
виробництва, але й при здійсненні асоціальних вчинків. Тому кооперація в

соціально-негативній діяльності – не та форма, яку необхідно стимулювати:

навпаки, діяльність, конфліктна в умовах асоціальної діяльності, може оцінюватися

позитивно.